Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6,885
Слова
23.5 M
Коментарі
9,318
Читання
81 d, 17 h
- Що ви знаєте про місце, куди попадають загублені, зруйновані життям душі? Де темрява та спогади продовжують знущаться над ображеними дітьми, катуючи їх жахливими спогадами та мертвими родичами? Цікаво… Чи зможе хтось впоратися зі своїми демонами, навіки зачинивши двері у своє минуле? Джефф-вбивця – підліток, що самотужки вбив свою родину.. чи може, не всю? Він намагається повернутися до звичного йому світу та допомогти іншим, але натомість віддавши надто велику суму за власний спокій. Що ж, побажаємо йому вдачі, бо це єдине, що можна зробити в цій ситуації.
- Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,…
- Якби запитати у долі про те, за якими критеріями вона обʼєднує людей у пари чи сімʼї, то вона б заливисто засміялася. Бо ніякої логіки у тому немає. Зате є флер і своєрідна атмосфера голодних ігор. Бо, паруючись, дивні люди створюють ще більш дивних людей. Дивних, але точно кращих за попередні покоління. Дивно, як вигадана родина схожа на реальну. Тож, у цьому тексті є спроба…
- 2.5 K • Jul 8, '25
-
- Її змусили сказати “так”. Але мовчати вона не збирається. У Кіри було просте бажання — жити своїм життям. Медична кар’єра, самостійність, місто, де її ніхто не контролює. Але один день — одна угода — перекреслюють усе.Тепер вона наречена чоловіка, якого майже не знає. Її думку ніхто не запитує, її роль уже визначена.У чужому домі, серед людей, які говорять півправдами і ніколи не дивляться в…
- Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі…
- 1 2 … 14 Далі