Розділ 3

Виснажена після ще одного робочого дня, я мала зайти до свого начальника для здачі деяких даних. Відкривши двері та увійшла в до болі знайомий кабінет. Знаючи кожну деталь, як і в його власника. Товстий каблук стукав по паркету. Ніколи не розуміла шпильки, хоч і гарно, проте я хочу бути впевнена в кожному своєму кроці.

Господар кабінету сидів в кріслі читаючи документи. Всі працівники вже як годину тому пішли додому, проте він завжди тут. Одружений на роботі.

— Що читаєш? Сподіваюсь це папка не з моїми гріхами.

Єхидно посміхнувшись я сіла на стіл і забравши папери.

— Та хіба я міг?

Зник агент 39975
В Ізраїлі по даним зник агент. Останнє місце перебування міністерство оборони. 3 жовтня….

І купа всього не цікавого. Я кинула папери перед Майкрофтом на стіл.

— Що по твоїй території?

Моя посмішка зійшла з обличчя, руки сильніше надавили на стіл, а голос відразу став «робочим».

— Мене напружує все: в Азії почався рух; зʼявилась якась невідома компанія, яка збирає вчених, фізиків та… ядерників. По попереднім даним збагачення урану.

Погляд мого співрозмовника став похмурим.

— Ти ж не хочеш сказати…

— Я не хочу поки казати так як я не впевнена, але все вказує на це. А це дуже погано.

— А що твої люди?

— Працюють, але ж Азія не Європа, там немає гуманності, треба бути вкрай обережними. Є обʼєкт який треба оглянути для збору інформації. Проте він завжди під охороною.

Співрозмовник кивнув та встав з-за столу та став напроти.

— Той обʼєкт 308 дуже важливий для нас і ти це знаєш.— через паузу додав:— А ці всі вчені занадто небезпечні.

— Добре, треба подумати, що з цим зробити.

— Ти знаєш, що треба. Ми знаємо.

— А це не жорстоко? В них сімʼї.

— Лія, коли ти навчишся? Світ жорстокий, а ти агент розвідки на високій посаді. Емоції зайві. Ти ж вбивала, чим вони інші?

— Вони не заслужили смерті, бо розумні. Тоді ми б теж були б списку смертників, якщо ще не в ньому. Проте звісно я зроблю все, що потрібно. Заради Британії.

Холмс кивнув та розвернувшись підійшов взяти пальто біля виходу.

— Підвести?

— Так, будь ласка.

Це увійшло в рутину, прото він завжди запитував, а я завжди дякувала. Я памʼятаю нашу першу зустріч. Тоді я вважала його занадто розумним і мене це дуже злило так як він постійно знав більше, але це стало мотивацією для ще більшого читання, особливо після діалогів з ним по вечорам.

Вийшовши на вулицю холодний вітер пробрався під пальто, що я затремтіла на хвилину.

— Сідай в машину, вся тремтиш.

Він відкрив їй двері і я сіла біля водійського сидіння. Ще один хлопок дверей і чоловік завівши машину поїхав.

Насправді ми жили не дуже то й далеко дин від одного. Проте я в квартирі на останньому поверсі, а він в будинку на околиці міста.

— Мама хотіла зібратися всім як в старі часи, побачити мене з Шерлоком, завтра. Прийдеш?

— Якщо ти пропонуєш таким чином мене побачити не в понеділок, а завтра то я буду не проти.

— Тобто мою маму з батьком бачити ти не хочеш?
А
Він насміхається наді мною. Я закотила очі і дивилась прямо на дорогу. Фонарі мелькали у вікні, а дощ продовжував крапати.

— Я прийду. Але тільки зараз кексиків місіс Холмс. Вони просто неймовірні. Вона ж їх спече?