Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6 925
Слова
23,9 M
Коментарі
9 336
Читання
82 d, 21 h
-
Давайте поговоримо про Еру Мародерів! Тут я буду відштовхуватись від власних бачень та напрацювань, какону та особистих гед-канонів, також тут ви не побачите жодних вигаданих персонажів і жодних не підтверджених у каноні взаємин між персонажами. Це буде щось на кшталт збірки персонажів із їхніми біографіями. -
Ніч уже давно опустилася на корабель. Зірки над головою — мов холодне срібло, що мерехтить у темряві. На палубі тихо, майже безвітряно. Ти знаходиш Ло в тому самому кутку, де він зазвичай ховається від шуму команди. Поруч на лавці — скромний букетик із декількох ромашок, акуратно перев’язаний ниткою.- 1,5 K • Лип 29, '25
-
-
Компанія студентів вирушила в село Бусовисько взяти участь у традиційному святкуванні Івана Купала. Костя — нероздільно закоханий у свого одногрупника Валіка. Проте вночі їм обом на власному досвіді доведеться перевірити, чи не обернуться місцеві байки про пошук цвіту папороті справжнім кошмаром. Фанфік написаний у співавторстві з morphiolune.- 6,1 K • Лип 28, '25
-
-
— Якщо підсумувати: ти ельфійка-чародійка з діркою в черепі і проблемами з вартою. Ти нічого не пам'ятаєш, навіть як використовувати ту саму магію, і плануєш шукати в Новіграді інших чародіїв, при цьому маскуючись під людину? — Ага. А ще мені сниться дивний ельф, і все що відомо про моє минуле — так це те що я носила обладунок у вигляді скелета.- 2,9 K • Лип 27, '25
- 3,1 K • Лип 29, '25
- 3,2 K • Лип 29, '25
-
-
Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі… -
Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,… -
Коли Сонхва, південнокорейський літературознавець, вперше ступає на землю Парижа, він і уявити не може, що ця подорож переверне його життя. У місті, де вулиці зберігають відлуння чиїхось зізнань, а в тінистих алеях ховаються листи з минулого, він зустрічає Лілі — парижанку, яка теж має свої незагоєні спогади. Разом вони розплутують історію Корінн і Адріана — таємного, ніжного кохання, загубленого між часом і сторінками щоденників.…- 2,0 K • Лип 25, '25
- 2,0 K • Лип 30, '25
-
-
Девід сидів за столом та щось писав в документах, як тут до нього прийшла його подруга Оля. – Хелоу, зараз до тебе приведуть тяжко хворого – Хулі знову до мене?! – Ну в тебе є талант – Дуже смішно… Як звати пацієнта? – Джордж Дуглас Гамільтон, років 28 – Аж на цілий рік старший, окей – Тримайся там – Постараюсь Оля пішла по темними… - Попередній 1 … 6 7 8 … 27 Далі


