Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 969
Words
24,6 M
Comments
9 482
Reading
85 d, 6 h
-
Після чергового падіння в Країну Чудес Аліса опиняється в місці, яке ледве впізнає: добрі друзі стали ворогами, а колишні лиходії борються за світло. Таємнича тіара з темним каменем підкорила волю мешканців, перетворивши їх на маріонеток. Душа Аліси — єдине що потрібно артефакту щоб стати всемогутнім. Щоб урятувати себе та не зпотворити світ ще сильніше, вона мусить втекти… поки ще не пізно.- 654 • Тра 6, '25
-
-
Багато років тому, коли світом правили королі й королеви, герцоги й графи, а справжня магія була нерозривною частиною життя, існували особливі академії. У цих місцях навчали майбутніх правителів, магів і тих, хто міг змінити хід історії. Однією з таких академій була “Arcanum” — місце, оповите таємницями, де кожен куточок зберігав відгомін стародавніх чарів. Саме тут розпочинається наша історія. Головна героїня Злата — саме з…- 1,3 K • Бер 12, '25
- 2,3 K • Чер 21, '25
-
-
Будучи ще студентом UA Деку втратив свої сили. Та не впоравшись з тим що всі його друзі були майбутніми героями, він їм заздрив адже стати героєм №1 було його мрією. Але не судилось йому бути героєм, але йому судилось переїхати до Кореї та стати найпопулярнішим айдолом та актором. Коли його друзі побачили його по TV вони його не впізнали, подумали що він просто дуже схожий на їх Ізуку який пропав після того як втратив свою причуду. Про те де він знали лиш його мати та Всемогутній. Класу він нічого не казав, хотів щоб це була таємниця від них. -
-
-
-
Чекання. Коли ти не можеш розслабитися ні на мить. Коли твоє тіло заклякле від напруження. М’язи кричать про відпочинок, але ти не можеш цього собі дозволити. Бо ти чекаєш, коли знову щось станеться. Ти не знаєш що це, не знаєш як… Будь-який звук, крок, шерхіт. І ти тримаєшся із останніх сил. Вслухаючись у глуху тишу. В якій лишень твоє хрипке дихання. Удари серця. Страх.…- 2,4 K • Лис 27, '25
- 1,3 K • Лис 27, '25
- 1,4 K • Лис 27, '25
-
-
Він тримався, коли продзвенів дзвіночок, пускаючи останнього на сьогодні відвідувача. Тримався, коли той, посміхаючись, озвучував замовлення. Тримався, вишиковуючи шеренгу зі стаканчиків. А потім цей відвідувач простягнув йому цукерки і посміхнувся так тепло… І це стало тріщиною, що стрімко ширилась стіною самоконтролю Ібо. Він вперто тримався весь день, та від цієї співчутливої посмішки практично незнайомої людини раптово розлетівся уламками, розуміючи, що більше не витримає. Ідея народжена під час поїздки з переходу між піснями Ван Ібо 我(I'm not here)在 і Сяо Чжаня 还原. - Previous 1 … 24 25 26 … 28 Next

