Розділи
-
Вона не зводить із мене погляду. Темного, колючого й багряного, неначе замість очей у неї діри. Якщо довго задивлятись — втону, тож зціплюю зуби й заплющую свої. Вдих — видих, вдих — видих… Жбурляю її на ліжко так, що його скрегіт звучить наче людський стогін. Добре, що він…-
811 • Completed
-
-
...на тринадцять років назад. Літо дев’ятсот дев’яносто четвертого знову видалося прохолодним. Теплі південні вітри, які завжди дули з Внутрішнього океану, цьогоріч змінилися холодними північними, прибулими з берегів Дарвії. Той рік увійшов в історію, як найпохмуріший рік в…-
12,0 K • Ongoing
-
-
Дощ бив по склу старого седана, розмиваючи вогні міста у сіру пелену. Мін-дже сидів нерухомо, тримаючи в руках фотографію. На знімку — сивий чоловік з втомленими очима та упертим підборіддям. Правозахисник, чия смерть стала для Мін-дже не просто завданням, а ниткою до його…
-
Єва — Усе це так дивно! Колись в борделі один чоловік розповідав мені, що Сонце й Місяць — сестри, а тут написано геть інше! Вона відклала книжку та звелась зі стільця лише для того, щоб поновити свічки та ліхтар. Ігноруючи її рухи, я продовжила вишивати сніжинки на мʼякій…-
265,3 K • Ongoing
-
-
Минуло два дні, але до пораненого цуценя так ніхто й не навідався. Лише тихий шепіт вітру залітав у нору, нагадуючи про світ, повний руху та життя, до якого Енжел поки що не могла долучитися. Навіть чорна вовчиця, яка їй дала прихисток, не знайшла на неї час, що навіювало на омегу…-
33,7 K • Ongoing
-
-
Цей день був підходящим для того, щоб померти. Ба навіть більше – прекрасним. Ранок видався похмурим, цвинтар, на якому він розпочався для одного з головних героїв, з ночі заливало дощем. Багнюка ковзала під ногами, змушуючи взуття вгрузати в землю. Хмари низько нависли над…
-
23,9 K • Completed
-
-
457 слів Рудошмот здригнувся, коли Фіалка притиснулась до нього своїм тілом, ніби заспокоюючи. — Мурко нам показав де треба заховатися. Рудошмоте, де тебе носило? Ти весь в колючках ожини! Не дивно, що вона так перелякалася за нього. Рудошмот був в багні,…-
11,5 K • Completed
-
-
Сльози не висихають легко, але висохнути повинні. Зрештою, обидва сидять у кімнаті Сатору, посеред його речей, ніби два різні мертвяки. Сльози прокляття не зникають, застигаючи дьогтем на блідих щоках. Коли воно намагається витерти їх, ті лише розмазуються по долонях — незмивні…
-
29,2 K • Ongoing
-
-
Ще до засніженої по коліно вулиці, до шепоту вітру у вузьких щілинах замкових вікон і до Рейни Вандербум, що раптово потепліла, в останній тиждень канікул, коли Гоґвортс затихав, смакуючи повернення решти учнівського складу, Еленора Мунбрук стояла в тиші кабінету Захисту від…-
292,9 K • Ongoing
-
-
Наступного ранку Макочі зустріло Умемію яскравим сонцем. Хаджиме, як завжди, був у чудовому гуморі - він обожнював свій район і людей, які робили його кращим. Почувши, що в одному з оновлених приміщень відкривається школа самооборони для дівчат і жінок без жодних вікових обмежень…-
4,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 72 73 74 75 Next
