by Котлета-кун —175 слів Срібляста кішка сиділа над річкою, втупивши туди свій погляд. — Синьозірко! — гукнув кіт, який вийшов з-під орляка. — Білошторме, що ти тут робиш? — налякало та здивовано водночас вимовила Синьозірка. — Темний ліс смерті нам…
by Майстер Нульовий — Сонячний день, що закономірно добігав свого кінця, поступово переходив у вечір. Блакитне небо на сході ставало більш темнішим, а на заході, сонце починало ховатися за масивними горами, котрі було видно навіть зі столиці Анурії – Лодіуму – стародавньому місті, котре існувало…
by sonica_nov —Кожного разу виходячи з Міністерства магії, я одразу ж являлася кудись. Щоб мене не шукали, не зачіпали та не пізнавали. Так само і сьогодні. Вийти, дістати паличку, опинитися десь далеко. Погода у Лондоні, незважаючи на початок літа, тішила своїми хмарами та надмірною вологістю,…
by So —Знову страх. Знову відчай. Знову ненависть. Лиш іноді з’являлись позитивні емоції: спокій, радість, і навіть щось схоже на… щастя? Та це зрозуміти було неможливо, бо вони змінювалися занадто швидко. Як і якісь уривки, голоса, наче хтось перемикав канали у телевізорі, в пошуку…
by Karambolyyy —Марі Зрештою вона всадовила мене на ліжко, сідаючи у крісло навпроти так близько, що я могла і поцілувати її. Проте зараз навіть торкнутись до неї було страшно. — Який саме внутрішній загін до тебе приходив? — Я не знаю. На куртках не було ні імен, ні номерів внутрішнього…
by Лілі —Це був момент, коли тиша різала вуха, а повітря було таким важким, ніби ось-ось тіло не витримає і просто зламається під тиском. Відчуття, дуже схожі на пробудження після чергового жахіття, наче тримали за горло, господи, так міцно, що ще секунда, і видавлять кадик. Це момент, коли…
by Karambolyyy —Єва Минуло щонайменше дві години, а ми досі лишались удвох в бібліотеці. На сльози більше не було сил, тож я просто згорнулась в одному з крісел, витягла ноги до невеличкого низького столика, щоб менше боліли, а здоровою рукою підпирала заважку голову, що ризикувала от-от…
by Karambolyyy —Марко До сьогодні я навіть уявити не міг, що вона має свій справжній кабінет. Хоч в Стохесі у неї і був один, але вона майже не використовувала його, лише зберігала малу частину робочих паперів, які не було куди ще подіти. Натомість її кабінет в Канцелярії вражав своєю обжитістю.…
by Karambolyyy —Єва Хісторія мала змішані відчуття від нашої з Ератою роботи. Так, вона гнівалась, що завдяки двом випадковостям, про які вона ніколи не дізнається, Блюм повісився. Але разом із тим вона була зачудована іншими результатами. Одразу декілька великих землевласників попались на…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.