by Максиміліан Ґото —Жовтувате світло з під маленького ліхтаря ковзає кущиками вовчої ягоди та оголеним гіллям дерев. Моментом танцю воно доторкається риженького хутра білочки, яка з насолодою смакувала лісовим горішком. Звірятко полохливе, щонайшвидше дереться чотирма на верхівку крутого каменю…
by Максиміліан Ґото —Гуркіт річечки: шумний, легкий, заспокійливий. Недалечко розсипана, цілує ті війки губами сумними. Бо всихає. Теж саме відчуває Марія, коли врешті-решт розплющує очі після забутого сновиддя. – Води, – гірко ллється слово одиноке, поки погляд крадькома вдивляється у біле світло,…
by morphiolune —Дощ невпинно барабанить по склу. Надворі така товща води, що в ній певно можна захлинутись, якщо зараз вийти. Хоча, вихід за межі їхнього блоку означатиме смерть в будь-якому випадку — від некроніуму, не від води. Ніхто з них ніколи не покидав будівлю Скайворду. Костя байдуже…
by morphiolune —У Валіка очі сірого кольору, з прожилками зеленого. На роботі втомлені від екрану ноутбука його очі стають більш насиченого кольору, оточені червоними сплетіннями капілярів — Костя постійно нагадує йому користуватися краплями. На обідній перерві в штучно створеному парку ці…
by morphiolune —З самого ранку по всіх білбордах, новинах крутиться симуляція вибуху і знищення Землі. Відеоролик справив саме таке враження, як задумувалося. Черги на аналізи та отримання квитків стають просто неймовірними. Валік все таки нікому більше не сказав. Довірив таємницю, яка здатна…
by morphiolune —Костя дістає з верхньої полички останні запаси яйць, вирощених в лабораторії, і розбиває в тарілку. Економити харчі більше немає сенсу — все одно їхній час чітко вирахуваний. А на 34 людей тут запасів більше ніж вдосталь, перш ніж вони почнуть втрачати розум через дію некроніуму…
by morphiolune —— Ти теж це бачиш? — тихо запитує Валік, притримуючи маску на обличчі і вдивляючись у монітор перед собою. Його пальці тремтять, ковзаючи по кнопках. Останні кілька тижнів вони практично без перерв працювали в лабораторії і виснаження дає про себе знати. — Рівень некроніуму……
by morphiolune —Зимовий вітер завиває за вікном, нещадно б'ючи по склу, немов намагаючись увірватися в кімнату. Єдине джерело світла в приміщенні — вогонь у каміні, від якого стінами розбігаються чудернадські тіні. У кріслі поруч сидить темноволоса жінка із новонародженою дитиною на руках.…
by morphiolune —Валіку завжди подобалося спостерігати за осіннім листям, що падало з дерев — це була його улюблена пора року. Холодні ранки, похмурі дні, нескінченні дощі та темрява — усе це приносило Валіку дивне відчуття комфорту та спокою. Зі спогадів, які в нього ще залишилися, він знав, що…
by morphiolune —— Ну і де ця клята біла сорочка, — роздається крик Валіка на всю квартиру. Він вже перерив всі шафи, корзину для прання, навіть під ліжком дивився — сорочка ніби розчинилася. Тяжко зітхаючи Валік підводиться, обтрушує з себе пил після тяжкої подорожі у глибини підкроватного…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.