Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Глава 1. Лікарня Святого Мунґо і повернення

13 серпня 1943 рік.  Навіть крізь закриті очі можна було зрозуміти, що в кімнаті було занадто багато світла, але відкрити їх я так і не наважилася. Гостра біль пульсує десь у стінках черепної коробки. Під товстим шаром ковдр дуже жарко. Дратувала нестерпна втома та неприємні відчуття в тілі. Скільки вже я тут?  Почувши як наближаються […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Титан, який став людиною

Єва – Липо! – його хриплий сміх дратував, це був сміх абсолютно божевільного вбивці, від якого надто сильно тхнуло кровʼю. Та зрештою… я теж вбивця, він мій колега, хоч і не до кінця. – Що ж така красуня тут забула, га? Кавен мовчки кивнула на знак привітання, на що я відповіла взаємністю. – Катує себе […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Дім

Єва Я швидко крокувала темною вулицею, стискаючи ніж під полами плаща. Мітрас доволі безпечне місто, але все-таки навіть тут самотній жінці краще не гуляти ночами. Особливо вглибині вулиць.  Зупиняючись біля потрібних дверей, я з зусиллям постукала. Зараз же ніч, може він спить… Проте скільки б я не стукала ніхто відчиняти мені не збирався. Відпустивши ручку […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Родина

Ця ж робота на АО3. Ця ж робота на Wattpad. Ця ж робота на ФУМ.   Єва Вайс – імʼя авдиторки, що перевіряє документацію в кожному кутку стін. Вона доволі чемна молодиця з яскравими зеленими очима і білим волоссям трохи довше плечей, яке вона часто фарбує. Її стан завжди ховався за шарами тканини, тому важко […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Після

Це були не останні Голодні ігри. Багато дітей загинуло, через мовчання дорослих, які колись змирились зі своїм несправедливим існуванням. Проте з кожною новою смертю у суспільстві змінювалися настрої та поширювалось незадоволення. І незадоволених ставало дедалі більше. Багато років пройшло після моєї смерті, щоб ця кривава традиція нарешті скінчилась. І я бачила цей момент. Згори я […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Переможець має бути лише один

– Ти чуєш це? – тихо запитує він. – Замовкни, – шикаю я. У кутку досі слабо світяться пластини. Я мовчки вказую на них дванадцятому і він похапцем закидає їх камінням. Одразу ж стає темно та холодно. Ми сидимо не рухаючись. Я прислухаюсь до кроків. До нас прямує троє трибутів. Це не добре. Нам не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Дванадцятий

Переді мною наш старенький похилений будинок. Навколо тихо і мій голос розходиться луною по пустих кімнатах. Я гукаю мати, та ніхто не відповідає. Повільно спиняюся біля дверей у кімнату де жив брат. Його загибель на іграх все змінила для мене. Я міркую, чи все в його кімнаті так само? Розкидані інструменти, затерта книжка, брудний кашкет. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Або ти або тебе

Темрява була пустою. Чорна пустка посеред небуття. Так мені здалося – абсолютне ніщо. І це було дивно, бо я гадала що померла, але все ще відчувала себе. І згодом я відчула якийсь поштовх. Щось намагалося достукатись до мене, відшукати серед темряви і витягнути з неї. Мене наче хтось потягнув за руку і я вмить розплющую […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Дихай

«У покарання за повстання, у кожному з дистриктів Панема юнаки та дівчата віком від 12 до 18 років мають з’явитися для проведення церемонії «Жнива». Вибрані, за допомогою жереба, Трибути мають бути передані до Капітолію, де вони будуть битися на арені, доки в живих не залишиться один переможець. Відтепер і надалі це видовище іменуватиметься Голодними Іграми.» […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

«Не просто ґанмашини»

Фанхатка: King of Braves GaoGaiGar Без жодної команди до Волфоґґа з двох боків підходять й обіймають Ґандобер і Ґанґлю. Він здивований цим, але вже не як першого разу, коли ті неочікувано його обхопили, тоді першою думкою було, що хтось перехопив керування над ґанмашинами й дав команду схопити його, але виявилось, що вони тоді просто обіймали […]FavoriteLoadingДодати до улюблених