Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

За воротами Раю

У вагоні метро щільним туманом стояла духота. Вуха заклало від тиску, а свіжого повітря, що порційно вривалося з протягів станцій на кожній зупинці, переповненому людьми вагону не вистачало критично. Фелікс кілька хвилин стояв навшпиньках, притиснутий до заблокованих дверей навпроти головних, що на іншому боці. Він тягнувся вище й намагався вхопити ротом якомога більше кисню, щоби […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ 1

Вечоріло. Косач сиділа за столом у своєму кабінеті й намагалася працювати. Очі її злипалися, та вона продовжувала імітувати плідну роботу. Залишалося ще кілька звітів по вже закритим справам і можна буде відпочити. Принаймні подумати про відпочинок. Жінка дописала останню фразу й закрила папку з документами. Руки самі потягнулися до очей і кілька разів потерли їх. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Королівське весілля (Важка та голова, що носить корону)

Примітка автора: Нарешті завершено!!! Сподіваюся, вам сподобається ця маленька історія про Гофуші, нещодавні події надихнули мене на написання цієї маленької історії. Тож без зайвих слів подивімось, як пройде весілля Меґумі. Оригінал: https://archiveofourown.org/works/50766559?view_adult=true#main Опис: Фушіґуро Меґумі виходить заміж за правителя сусідньої держави, щоб допомогти своїй хворій країні. Цей союз не принесе йому любові, хоча його майбутній […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава перша.

  Ранок. Зараз на вулицях лише починає світлішати. Я йду по безлюдному місту, так мало людей та автівок. Це особлива атмосфера, дивні почуття всередині. На мить я зупинилася, немов застигла. Причиною цього стало відчуття дежавю, що з легкою болю роздається по всьому тілу. Я все йду в бік свого будинку. Не люблю користуватися транспортом, тому […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 1. Лікарня Святого Мунґо і повернення

13 серпня 1943 рік.  Навіть крізь закриті очі можна було зрозуміти, що в кімнаті було занадто багато світла, але відкрити їх я так і не наважилася. Гостра біль пульсує десь у стінках черепної коробки. Під товстим шаром ковдр дуже жарко. Дратувала нестерпна втома та неприємні відчуття в тілі. Скільки вже я тут?  Почувши як наближаються […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

життя і смерть

Серце билось як божевільне, несамовито підкреслюючи збуджений стан від вибуху адреналіну в крові. Стопи пекли від сильного тертя об сиру землю, вкриту колючими гілками, що випадали із високих дерев. Дихання збилось, а темрява все насувалася, наближаючи таку болісну смерть. Добігти, не зустріти, вижити. Зіниці світлих очей розширились, як тільки-но позаду почувся тихий металевий смішок, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чи це справді мій кінець?

Марк стояв посеред лісу і дивився на зруйноване коло з кристалів, коли почув собачий гавкіт. Слідом почувся стукіт дверей і бадьорий голос сусіда, який захоплено кричав про те, як Віллі півгодини ганявся за білкою в парку. Звуки лісу повільно затихали, а голос Фелікса ставав дедалі голоснішим. За мить його білява маківка показалася в дверному отворі […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Минуле розгортаєтья на очах

Темний коридор квартири зустрів Марка тишею. Навіть Віллі не вибіг до господаря, задоволено виляючи хвостиком. Пройшовши вглиб квартири, хлопець покликав улюбленця, але у відповідь тиша. Тоді Марк покликав сусіда, але теж у порожнечу. Мабуть, у квартирі нікого, крім нього, не було. Роззувшись без світла в коридорі, Марк повільно побрів на кухню і ввімкнув світло. На […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Світ збожеволів, а ми разом із ним

-Ти чув новини? – кричав Фелікс із кухні, почувши, як його друг вийшов із кімнати. Сьогодні важливий день для обох студентів: в першого генеральна репетиція, а другий нарешті побачить своє ім’я та плотно в головному холі університету. Занять ні в кого не було, тож хлопці не поспішали ні з підйомом, ні зі зборами. На годиннику […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Найтемніша година перед світанком

-У моєму замку людина. Знайти її і привести до мене! – скомандував незнайомець із фіолетовими очима, одягнений у класичний костюм із сорочкою в колір очей, але темніший на кілька тонів. -Але, мілорде, дозвольте. Жива людина? У вашому замку? – нерішуче і навіть трохи боязко уточнює хтось із монстрів. -Я незрозуміло висловився? – “мілорд” подивився на […]FavoriteLoadingДодати до улюблених