4588 Results with the "Ч/Ч" warning
Definition: стосунки чоловік/чоловік
-
Chapter
Розділ 1. Лист з банку Ґрінґотс
У житті Северуса все завжди було не так, як в інших. Спершу він цього не помічав, але що старшим ставав юнак, тим чіткіше окреслювалася межа між його життям і життям його однолітків. Переважну частину свого часу син Ейлін Снейп ніколи не визнавав очевидного, але в найгірші свої…-
3,8 K • Ongoing
-
-
Chapter
Розділ 1: У містечку
Над маленьким селищем, що віддалене від міського галасу, зійшло сонечко й обдарувало своїм теплом усе довкола. До цього часу свята дрімота почала поступово наповнюватися незмінними звуками життя — це нарешті прокинулися крихітні пташечки та почали співати свою незмінну пісню,…-
5,1 K • Ongoing
-
-
Chapter
Розділ 1
— Про що задумався? За вікном мерехтів вечірніми вогнями Київ. Із привідкритого вікна долинав шум автівок, свист вітру, та шелест кленів і каштанів, листя яких уже вкрилося червоним рум’янцем. Сонце уже давно сіло за горизонт, тьмяне світло люстри освітлювало спальню. Десь у…-
3,3 K • Ongoing
-
-
Chapter
Річниця в тиші
13 грудня 2016 рік Аліна вже декілька годин розбирала довідки студентів Кіотського університету. Спина боліла від тривалого сидіння на одному місці, тому дівчина вирішила піти пообідати. Вона встає зі свого місця, потягується, скидає халат і одягає тепле пальто. Відчиняє двері і…-
71 • Ongoing
-
-
Лі Юй потрапив у книгу і перетворився на рибу. Його врятував похмурий і жахливий німий тиран, і він став його улюбленою рибкою. Щоб повернути людську подобу, йому спершу потрібно старанно виконувати завдання і стати для тирана “рибкою на мільйон”! Лі Юй пускає бульбашки та поводиться мило, намагаючись догодити тирану. Він навіть не здогадується, що тиран давно розкусив його задуми. Тиран не лише збудував для нього унікальний величезний акваріум, але й планує розділити з ним владу над країною та створити сім’ю.- 1,9 K • New
- 1,4 K • New
- 1,6 K • New
-
- Story
Прокляття цвіту папороті
Компанія студентів вирушила в село Бусовисько взяти участь у традиційному святкуванні Івана Купала. Костя — нероздільно закоханий у свого одногрупника Валіка. Проте вночі їм обом на власному досвіді доведеться перевірити, чи не обернуться місцеві байки про пошук цвіту папороті справжнім кошмаром. Фанфік написаний у співавторстві з morphiolune.- 6,1 K • Лип 28, '25
-
-
Chapter
Провал
Це був момент, коли тиша різала вуха, а повітря було таким важким, ніби ось-ось тіло не витримає і просто зламається під тиском. Відчуття, дуже схожі на пробудження після чергового жахіття, наче тримали за горло, господи, так міцно, що ще секунда, і видавлять кадик. Це момент, коли…-
440 • Ongoing
-
- Story
Прив’язаний
Якось Рю Хосон сказав Чхве Ківану, що чоловік — це небо, тоді як жінка — земля. Останнім часом він все більше почувається землею, що обертається навколо сонця, прив’язаний до Ківана й огорнутий теплом всеосяжного сяйва свого чоловіка. - Story
Почуття
Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор. - Story
Побудь зі мною
Ніхто достеменно не знає, які стосунки у Кості Трембовецького та Валіка Міхієнка. На екранах вони найкращі друзі, в очах фанатів – палкі коханці. Але в реальності усе виявляється не так, як здається на перший погляд. Хоча б тому, що Костя звик триматися на відстані. Це простіше, ніж пояснювати, чому поруч із ним завжди холодно. Він переконаний, що руйнує все, до чого торкається, тому щоразу, коли почуття стають справжніми — він відступає. Рішень більше немає. Залишитися страшно. Піти неможливо.- 1,5 K • Лис 13, '25
- 1,7 K • Лис 27, '25
-
- Previous 1 … 3 4 5 … 12 Next
