2. Одна нога на гальмі, а фари горять

Була майже північ, а в його очах жодного натяку на сон. Він відчував, як здіймаються й опускаються груди під його долонями. Вікно відчинене, тому він чув, як цвірінчать комахи подалі від дороги. Хтось проїхав на червоне вночі.

Але ніхто там не викрадав причепи з автостради. Всі викрадачі вантажівок спали, а їхній головний розвалився біля нього. І чорт забирай, якщо це не вбивало його. Йому хотілося схопити Дома за тупу білу майку й стряхнути. Він міг би. Міг би вирішити все прямо зараз, переконати Дома зупинитися і просто дати справі захолоти.

Однак він знайшов машини.

Браян натрапив на машини викрадачів і, наче ідіот, здав їх. Докази. Були докази. Тижні минули відтоді, як Браян отримав свій вирок — батьківство, і тепер йому було що дати Дому.

Браян повернув голову в бік вікна. Він відчував всю напругу, що переповнювала його. Немов стиснута пружина. Він не бачив місяць за вікном, але була повня. Все таке кристально-блакитне, розбите золотом вуличних ліхтарів. Виглядало чарівно. Використай якісь довбані чари, благав Браян ніч. Змусь машини зникнути, ніби їх ніколи не існувало. Зітри минуле.

Тому що.

Тому що він не міг повернути Дома за ґрати. Він не міг так вчинити. Не міг. Не міг цього зробити. Навіть без дитини Дома у нього в животі, він би все одно не зміг. Він насупив брови. І якщо ніч не могла цього зробити, тоді він зможе. Угоне машини, і обвинувачення спадуть.

— Гей.

Браян ледь не вистрибнув у вікно від суміші напруги та усвідомлення.

Дом повільно блимнув, наче кіт.

— Болить?

— Га? — остовпіло відповів Браян.

Дом відліпився від подушки й кивнув у бік його талії.

— Твій живіт. Болить?

Браян знизав плечима й одночасно кивнув.

— Ти щось приймав? — видихнув Дом, позіхаючи.

— Ні, — відповів він.

Дом штовхнув його плечем. Браян пильно подивився на нього. Дом нахмурився від такої інтенсивності. Браян не відводив погляду. Ніби він міг забратися в його голову і змусити кинути вантажівки. Зрештою він піднявся з ліжка і невпевнено встав. Браян побрів до ванної. Йому все ще потрібен хтось, на кого це можна повісити. Не на Тренів. Надто очевидно.

Браян глянув на пляшечки на стільниці. Глянув на дві зубні щітки в шафці. Глянув на чисті рушники, які вимагав складати певним чином. І всі вони були складені правильно. Він глянув на вишивку, яку зробила бабця Дома і яку знайшов Браян, підлатав та повісив цього тижня. Він перехилив пляшечку від нудоти та ковтнув, миттю запиваючи ліки водою.

Браян впав на ліжко і знову витріщився на стелю.

— Значить, не тільки живіт, — мовив Дом. — Ти себе накручуєш. Я ж бачу.

— Я просто думаю. Не накручую.

— Угу, — зітхнув Дом. — Я не розумію, Брі. Ти весь такий крутий і зібраний, коли треба діяти, але щойно осідає пил — ти такий напружений, як два горнятка кави.

— Моя особливість, напевне, — хихикнув Браян.

— Браяне. Скористайся цим. — Дом постукав кінчиками пальців по його грудях.

Браян примружився, бажаючи побачити його очі у темряві. Дом знову похлопав його по грудях і зітхнув, поклавши долоню поверх серця.

— Папа Торетто любив казати, що іноді можна ускладнити просте лайно. Просто знайди, куди воно прямує, і відстеж. Десять секунд, десять кроків, десять миль за раз.

— Прокляття, — прошепотів Браян, переплітаючи руки на животі. З вікна повіяло протягом. Дом ледь не посміхнувся, коли вітер зашелестів у світлих кучерях Браяна.

— Твій батько. Яким він був?

— Гм. — Дом фиркнув, і його губи розтяглися у сонній посмішці. — Він був великою людиною. Великим батьком. Знаєш, такий, що носить дітей на плечах. — Дом перекотився, щоб помахати рукою. — Вони з мамою були ніби командою. І вони були, ну, поряд із нами. Ніби завжди поряд. Мія якось заїкнулася про танці — і раптом вона на курсах. Я сказав, що подумую піти в коледж — і бац! Всюди брошури коледжів.

Браян обернувся до нього з легкою посмішкою, поки Дом креслив у повітрі стоси паперів, які приносив додому. Розповідав, як батько усадив його з Вінсом в машину, аби поїхати подивитись на університетський кампус. Як мама Торетто знала про спортивні команди місцевих коледжів більше, аніж будь-хто з них.

— Ти коли-небудь хотів… — Браян зашарівся і махнув рукою. — Ну, знаєш. Дітей. Роботу з дев’ятої до п’ятої чи щось таке? Спокійне життя, як у всіх?

— Не знаю щодо спокійного життя, але так. Діти. Заповнити весь будинок.

Запала пауза.

— А ти?

Браяну довелося відвести погляд.

— Так, — майже благоговійно відповів він. — Мої батьки були відстійними. Ніколи не бачив їх. Вони не знали мене. Мені точно знадобиться хороший партнер, щоб я нікого не розбалував.

— Я, ем… — Дом зупинився.

Браян звів очі.

— Я заглянув у твою сумку. Тобто. Вона була відкрита, і речі якось… випали. І ти, типу, вагітний?

Браян зітхнув, намагаючись приховати, як закалатало його серце. Думай думай думай.

— Я на таблетках. — Не брехня. Він приймав таблетки. Тільки не протизаплідні.

— Але я хотів дізнатися. — Правда.

— Я знаю, що можу… виносити. — Правда.

— Я хотів дізнатися, чи, може, у майбутньому. Ти зрозумів. — Частково правда?

Він почервонів. Знав, що почервонів.

— Ти можеш? Ти б хотів? — у голосі Дома звучала довбана надія.

Вирішуй, Браяне. Вирішуй, чорт тебе забирай.

Браян усміхнувся в темряві й повернув голову.

— Ага. — Його голос був таким, наче він курив по дванадцять пачок на день. — Ага, хотів би. — Він знову глянув на вікно. — Після того, як розберуся зі своїм животом, що б з ним не було.

Браян обережно торкнувся своєї талії.

— Йди сюди. — Дом смикнув його за руку.

Браян двинувся до нього, проте Дом продовжив тягнути, поки Браян не перекотився, вжавшись у нього спиною. Він сковзнув долонею під його сорочку. Браян завмер від нелогічного страху, ніби Дом міг відчути дитину у нього під шкірою. Гаряча мозолиста рука почала вимальовувати візерунки на його животі.

— Це взагалі допомагає? — пробурмотів Дом йому прямо на вухо.

— Ага, — визнав Браян, розслабивши напружені плечі. — Де ти навчився цьому?

— Ем. Місячні Летті.

— У мене не місячні.

Дом на секунду замовк.

— Мене непокоїть той факт, що у тебе можуть бути місячні.

Браян пирхнув. Дом продовжував тихо погладжувати шкіру його живота.

— Чекай, у тебе бувають місячні?