1. Поганий роман (як у Леді Ґаґи)

Браян розгублено вирячився на лікарку.

— Зараз це майже звичайна справа. Знаєте, частота чоловічих вагітностей збільшується. Останні три роки газети тільки про це і пишуть, — лагідно сказала вона. — А ви молодий і здоровий, тож ніяких проблем. Якщо хочете залишити її, добре, що ми рано це помітили.

— Я хочу залишити її. — Браян на емоціях подався вперед.

— Авжеж, сер, — заспокоїла вона. — Це просто чудово, містере О’Коннер.

Він потер голову. Вона відхилилася, даючи йому секунду.

— Скільки їй? — спитав Браян.

— Близько трьох тижнів, — приязно кивнула лікарка.

— Напевно, я хильнув пиво чи два за цей час, — слабко визнав Браян, від чого йому стало зле.

Вона кивнула.

— Багато хто так робить, поки не дізнається про вагітність. Дослідження щодо невеликого вживання алкоголю під час вагітності досі неоднозначні. Найбезпечніше — не вживати взагалі. Проте я дуже сумніваюсь, що ви їй нашкодили.

— Їй. — Браян потер пальця. — Матір божа, я вагітний. — Він усміхнувся, дивлячись у далечінь.

— Мої вітання, містере О’Коннер, — посміхнулася лікарка.

Вона перелічила кілька речей — дати, медикаменти і за чим йому варто слідкувати, але Браян пропав, відключився. Зрештою вона похитала головою і вручила йому стос паперів. Браян запхав їх у сумку і кинув на заднє сидіння машини, а сам ковзнув на водійське місце.

— Матір божа, я вагітний, — із тремтінням у голосі сказав він. — Я вагітний дитиною злочинця.

Браян зробив паузу.

— Йди нахуй, Леді Ґаґа! Нічого тут романтизувати! — заволав він і стукнув рукою в стелю. — Ай.

Він опустив руки перед животом. Браян відкинувся на сидіння, почуваючись абсолютно спустошеним. Здавалося, ніби у його мозку хтось натискав пробіл між думками.

Дом любив дітей. Він любив дітей.

Але Дом ненавидів копів.

А так сталося, що він і був копом.

Браян повернувся до будинку, де всі готувалися до барбекю. Дякувати богу, клініка працювала в неділю. Браян здригнувся, згадавши, скільки випив за минулий місяць. Він ніколи не пробачить собі, якщо нашкодив дитині.

— Браяне!

Він ледь не підскочив, коли Джессі крикнув до нього. Він кинув сумку біля заднього ґанку.

— Привіт, Джессі, — усміхнувся він.

— То ти зібрався подохнути у нас на руках, Спілнере? — Вінс підніс пиво до рота.

Дом визирнув з-за гриля. Браян наблизився і сперся на нього стегном.

— Так просто мене не позбавитись, Вінсе. Вибачай, чуваче.

Вінс знизав плечима.

— Вони знайшли причину? — спитав Дом під шипіння м’яса.

Браян хитнув головою.

— Ніт. Мені провели пару тестів і нічого. Так сказали. Ну, вона сказала. Певно, краща клята лікарка, яка тільки у мене була. Вона сказала, що треба постежити за цим. Я з’їжджу туди ще кілька разів. А поки що ніякого алкоголю та їсти здорову їжу.

— До біса її! Лікарі не шарять! — вигукнув Леон, так відхилившись на стільці, що дві його ніжки відірвалися від підлоги.

— Вибач? — огризнулася Мія.

— Дідько.

Браян засміявся, після чого спіймав на собі погляд Дома. Карі очі насупилися.

— Ти справді в порядку? — тихо буркнув Дом.

Браян знизав плечима.

— Так. Типу. Ти зрозумів.

Він стиснув кулак біля грудей. Страшно.

Йому було страшно. Браян піджав підборіддя до грудей. Чому Дом не міг бути звичайним хлопцем. Він би із задоволенням залишився і забацав з ним сім’ю, якби лишень татко не був клятим підозрюваним! Матір божа, він що, заплакав? Браян торкнувся обличчя — і пальці стали вологі.

— Браяне?

Він відвернувся від сім’ї, обличчям до дороги. Зберися, О’Коннере. Щось плюхнулося йому на плече, і він опустив очі, помітивши Домів рушник для гриля. А точніше інший, яким він не користувався. Дом умисно дивився на гриль. Браян промокнув лице, щоб на щоках не лишилося жодного червоного сліду.

— Ми не дамо тобі померти. Ти не один, — мовив Дом, наблизившись до Браяна.

Він поклав руку йому на стегно. Браян пригорнувся до неї. Балачки Леона й Мії, які драли горлянки один на одного, на секунду стихли.

— Думаєш, осилиш барбекю? — спитав Дом.

Браян фиркнув, глянувши на шиплячу курочку, від якої текла слина.

— Ти прекрасно знаєш, що я спробую.

Дом засміявся, плеснувши його по плечу і затримавши руку на секунду довше, ніж прийнятно у суспільстві.

— Ми чекали цих слів, Спілнере.

Браян подужав вечерю завдяки чималій дозі ліків проти нудоти. Мія наполягла на тому, аби прочитати етикетку, ледь не вирвавши пляшечку у нього з рук.

— Наче ти зрозумієш, що тут написано, — усміхнулася вона, коли він простягнув руку.

— Ні, — зітхнув Браян, — але я не відмовився б спершу їх прийняти.

Вона відміряла дозу і вручила йому, тримаючи пляшку.

— Дякую, мамо.

Вона відмахнулася від нього.

Браян глянув на крихітний пластиковий стаканчик. Ліки пахли надто солодко, неприродно, і він скривив губи, доки холодна пляшечка не торкнулася руки. Браян підняв очі на Дома.

— До дна! — весело посміхнувся Дом.

Браян підняв ліки у глузливому тості й зробив ковток. Горло злегка обпекло, і він ледь не вдавився.

— Ну, це протилежне тому, що вони мали зробити, — кашлянув Браян, хапаючи склянку з лимонадом.

Цитрусові змили хімічний присмак. Навіть Вінс співчутливо здригнувся.

— Огидно, — скривився він.

— Краще чи гірше блювоти? — спитав Джессі, схилившись над столом.

— Ні, Джессі. — Летті кинула у нього серветку.

— Гей! Тільки мені можна кидатися серветками. — Вінс грюкнув кулаком по столу.

Браян миттю двинувся, навіть не встигши подумати. Дом схопив його за зап’ясток, силкуючись зупинити, та було надто пізно. Зіжмаканий паперовий рушник, який вони використовували замість серветок, пролетів у повітрі й невинно відскочив від носа Вінса.

— Шибеник! — рикнув він.

Вінс схопив його за волосся і втокмачив обличчям у тарілку, після чого відпустив. Браян здійняв голову, відпльовуючись та витираючи локшину з носа. Всі за столом реготали. Леон мало не впав зі свого місця. Дом стиснув кулак. Браян бачив гнів, що кипів у його очах. Він торкнувся Домової руки. Той перевів погляд на Браяна. Браян усміхнувся, розслабившись. Дом зітхнув і сів назад.

— Гей, чуваче! — Браян обернувся і безуспішно потер обличчя. — На мені й так їжа цілий тиждень! Більше не треба.

Леон впав на землю, сміючись, і перекинув кілька тарілок, на щастя, порожніх.

Дом передав Браяну згорток паперових рушників, але у цьому майже не було сенсу. Все зійшлося до того, що соус барбекю засох у його волоссі, поки він мив посуд і передавав його Мії.

— Кажу тобі, виглядає непогано. Може, тобі треба повністю пофарбуватися у червоний, — дражнилася Мія, витираючи посуд.

— Я б залюбки допоміг, — втрутився Вінс, накриваючи кришкою салат з локшиною.

Браян спеціально подав ложку не тим боком, бризнувши водою Мії на взуття.

— Гей! — Вона вдарила його рушником.

— Ай! — пожалівся Браян.

— Ти заслужив, шибенику, — засміявся Вінс.

— Не об’єднуйтесь проти мене, — заскиглив він.

Мія легенько стукнула Вінса плечем, досі посміюючись.

Дом ніжно похитав головою, стоячи на порозі.

— Йди вмийся, Браяне.

Блондин махнув рукою і почалапав наверх вимивати лайно зі свого волосся. У ванній Дома, бо у першу чергу це була його вина.