Розділ тринадцятий — наш ворог… вони!

28 червня, 7:23 — атака монстрів на табори.

Хмари стали густішими. Стало помітно темніше. Коли вони вибігли з лісу вони почули дивні звуки. Коли вони оглянулись вони побачили місце битви. Всі людомонстри були попереду і відбивалися від монстрів а люди їх підтримували їх і помагали пораненим. Їх там було дуже багато! Відчуття що з тисячі дві. Там було більше сотні тих хто міг битися але вони швидко падали.

—вперед! — крикнув вовчик і почав біг. — оточимо їх! Але хай люди без здібності не лізуть!

—всі почали біг але Макар і Артур ослухались і побігли за вовчиком.

—гей! Ви що з глузду з’їхали? — крикнув вовчик обернувшись до них.

—вибачайте але ми і так брали участь в лобових атаках! Ми не слабші за них! — кричав Макар. Бігаючи він дістав свій недо-меч і приготувався. Всі перетворилися на монстрів а ті хто був без здібності лишилися позаду. Даша дістала якісь залізні метрові палки з ланцюгами і скріпила їх карабінами.

—тобі подобається? — крикнув Макар Даші.

—цей дід явно знає свою справу!

Вовчик біг і підняв праву руку.

—всім вступити в бій! Шукаємо межу і наносимо удар! Тримайтесь ближче одне до одного аби прикрити. І поверніться живими!

Вовчик опустив руку і використав силу монстра на повну. Він розігнався і коли він був біля монстрів які помітили його він стрибнув і направив ноги в монстрів. Він проламав груди одному з них після чого встав і влучив ногою по голові. Його ноги покрилися чорною кров’ю. Вони стали такими як і в першу зустріч з авангардом.

Олег і Богдан були разом і бігли напролом до монстра. Олег завдав йому сильного удару в шию але його кістка миттю зламалася. Олег крикнув від болі і повернувся назад скачучи на одній нозі до Богдана.

—що? М’яке? — спитав Богдан у пораненого Олега самовдоволено посміхаючись.

—дуже! — відповів Олег усміхаючись. — а ти не хочеш використати свою справжню силу?

Богдан лише подивився на Олега і відповів тримаючись подалі від монстра.

—ти ж знаєш як це ризиковано! — якщо не я помру то точно ти!

—І то правда!

Олег відновив ногу і хотів вибрати іншого суперника. Але цей монстр вже був націлений на Олега. Монстр побіг на Олега який вже був готовий до зіткнення але з’явився силует і почувся дзвін.

Це був Юра який відбив удар монстра. Монстр забрав руку якою атакував і замахнувся ще раз але його торкнулася палка Даші після чого по ньому пройшов струм. Монстр впав замертво і Даша повернула палку у початкове положення.

—гарна штука цей трисекційний ціп! — вимовила Даша оглядаючи його.

—старий зацікавився східною зброєю і тому знав що тобі потрібно! — відповів Макар б’ючись з монстром.

—Степан не прогадав!

Крикнула Даша і кинулась в бій. Вона валила монстрів одне за одним. Макар закінчив зі своїм і продовжив їх чавити. Більша частина монстрів звернула увагу на другий загін після чого всі направилися до них. Усі билися а Петро їх прикривав. Олена чекала поранених і захищалася від монстрів що підходили але їй більше допомагав батько. Все йшло чудово але Даша зрозуміла що щось не так. Вона оглянулась по бокам але не побачила те що шукала.

—а де Юра? — крикнула Даша.

Всі оглянулись і почувся крик Петра позаду. Всі подивилися на Петра який показував на групу монстрів після чого подивилися туди. Там був Юра який бився з монстрами і був оточений ними.

—ти що коїш? — крикнув вовчик.

Юра не почув крики і продовжував атакувати. Він отримував удари але не отримував ні подряпинки.

—«туди їх! Мочи їх Юра»! — кричав компаньйон Юри.

Юра атакував раз за разом. Його одяг рвався від ударів монстрів але він нічого не відчував. Він атакував і атакував. Вовчик і Даша кричали але Юра їх не чув. Він думав про одне. «убити аби захистити» він помітив дивного монстра і направився до нього. Він підстрибнув аби повалити його власною вагою але почувся вистріл. Всі завмерли і подивилися На джерело звуку. Там був монстр з дулами на замість рук. Було видно як з його руки йшов дим вони подивилися туди куди було направлене дуло. Там був Юра. В Даші перехопило подих а вовчик стояв на місці і дивився на Юру. Юра впав на коліна.

—«що зі мною»?

Юра помітив що його серце биття прискорилось. Він тяжко дихав, було відчуття що він вот-от задихнеться.

—«Юра»! — намагався достукатись до Юри його компаньйон.

Юра почав кричати від болю. Коли всі подивилися на Юру помітили що в нього йде фонтан крові і немає лівої руки по лікоть. Він кричав від нестерпного болю.

—«що це таке? Чому я не можу рухатись? Рухайся! Рухайся щоб тебе! Я не хочу помирати тут»!

Юра не міг ясно мислити. Він вперше зловив панічну атаку за довгий час.

Вовчик кинувся на допомогу але монстр готувався вистрілити ще раз але його зупинив постріл Петра. Вовчик успішно забрав Юру а потім прибігла Олена яка зразу забрала його і повела назад. Всі продовжили напад але вже без Юри.

Коли Олена поклала Юру в безпечному місці вона намагалася зупинити масивну кровотечу. Але його руки не було. Постріл цього монстра перетворив руку у фарш і тепер він не може її повернути. Не дивлячись на те що він мав зміцнення рука все одно була знищена. Олена затягнула руку як могла але кров все одно йшла. Вона не знала що робити поки позаду не з’явився Артем з Миколою.

—що сталося? — спитав знервовано Артем.

—Юра бився проти монстра і втратив руку!

Артем не довго думаючи відкрив рюкзак і дістав звідти контейнер. Він його відкрив і там лежали три шприци. Він взяв один і вколов ним себе. Він взяв свою кров і дав Олені.

—на тримай! — Вколи йому у вену!

Олена не розуміла нащо це взагалі.

—не має часу пояснювати! Просто вколи йому у вену чим поближче до рани і намагайся знизити витрату крові!

Після цього Артем з Миколою побігли до місця бою а Олена зробила все як і сказано раніше. Почувся крик Артема в далині а потім крик вовчика. Здавалось що вони чогось сперечались. Олена намагалася зупинити кров але вона продовжувала витікати. Але через хвилини дві потік ослаб а потім взагалі зник. Олена заспокоїлась і перевірила Юру коли зрозуміла що кровотеча вже не загрожує.

Коли Артем покинув Олену і Юру він побіг на поле битви де всі намагалися не наближатись до монстра що стріляв. Він підбіг до вовчика який бився проти качка.

—якого хуя тут сталося? — крикнув Артем до вовчика.

вовчик наніс удар і відступив на два кроки.

—я не вгледів і Юра втратив руку!

—він може її приростити?

—не може! Рука перетворилась на пошматоване м’ясо і її вже не зростеш!

Артем вступив в бій але продовжив говорити з вовчиком.

—А що з рештою?

—все чудово!

Вовчик нарешті повалив качка і наніс йому останнього удару.

—звідки ці монстри взагалі з’явились? — крикнув Артем продовжуючи битись з монстром.

—я задаюся тим самим питанням! — Дійдемо до табору спитаєм!

Артем бився проти монстра який тримав сокиру. Він стояв і не помітив як по ньому щось повзло а потім затягнуло тим самим знерухомив Артема. Коли Артем оглянувся він побачив монстра змію який повністю скрутився навколо нього. Але монстр з сокирою почав наближатись поки не почав замахуватись. Артем намагався поворухнутись але ніяк не виходило. Монстра зупинив вовчик нанісши удар в руку у якій була сокира а потім і в голову коли сокира впала. Артема звільнив… намагався звільнити Богдан але змія туго була затягнута. Потім допоміг Макар який вже звільнив Артема.

—вибачаюсь за затримку! — промовив Артем до всіх присутніх.

—не має часу вибачатись! — Кричав Олег який знову вибрав не того суперника і тікав від нього.

Артем подивився в далину де був той самий монстр що і ампутував руку Юрі. А потім подивився на землю де побачив рештки руки. Судячи по слідах снаряд влучив тоді коли було зміцнення але навіть так його рука тріснула а потім розірвалася.

—гей! — звернувся до всіх Артем тим самим взявши командування. — ми не повинні підходити до цього монстра раніше часу! Він дуже небезпечний і тому тримайтесь подалі від нього! Якщо хтось не виконає цей наказ поплатиться кінцівкою або життям!

—всі винищували монстрів по черзі і затямили що повинні робити.

—усе ясно?

ТАК! — Крикнули всі присутні одночасно.

—чудово! А зараз давайте їм кабіни наб’ємо до такої степені щоб вони взагалі не відкривалися!

Цей бій міг закінчитися як завгодно. Але ніхто не знає як!