Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
7 000
Words
24,8 M
Comments
9 547
Reading
86 d, 5 h
-
No description provided yet.- 331 • Сер 14, '24
- 629 • Сер 14, '24
- 511 • Сер 14, '24
-
-
-
В світі наповненому демонами виживання часто залежить не тільки від твого везіння а й майстерності. Проте як виживати коли з часом ти починаєш розуміти увесь розпач життя в такому жорстокому світі?- 999 • Вер 7, '24
- 1,0 K • Вер 21, '24
- 1,2 K • Жов 19, '24
-
-
Події розгортаються в антиутопічному майбутньому, де тоталітарний уряд контролює кожен аспект життя громадян, включаючи їхні думки та дії. Головна героїня – молода повнолітня дівчина Лілі, яка завжди сумнівалася в методах та ідеології режиму.- 355 • Сер 27, '24
- 284 • Сер 27, '24
- 309 • Сер 28, '24
-
- — Манджиро, недотримання власного слова — це поганий вчинок. Ти повинен прийняти покарання, аби усвідомити свою помилку, — спокійним, хриплим голосом говорить Мічі. — Прийняти покарання? Майкі це вже подобається... Такий Такемічі збуджує. Майкі робить крок уперед... Ох, це передчуття в крові — яке ж воно ахуєне.
- 1,3 K • Січ 15, '26
- 1,6 K • Січ 15, '26
-
-
Умемія Хаджиме закохується в дівчинку з хорошої сім’ї, і її Тато з тренер з Тайського Боксу який не любить хуліганів, навіть з хорошими моральними якостями- 632 • Січ 23, '26
- 1,1 K • Січ 23, '26
- 3,1 K • Січ 23, '26
-
-
- Він – безсмертний. Професор, що приховує свою справжню сутність за маскою холодної жорстокості. Вона – його студентка, чия сила і вразливість ховаються за спокоєм і стійкістю. Їхня зустріч була випадковою, але доленосною. Те, що починалося як ненависть, повільно перетворюється на щось більш небезпечне. У світі, де світло і темрява переплітаються, їхні почуття стають забороненим випробуванням на межі руйнування. Чи приречені вони на загибель, чи кохання здатне подолати навіть вічну темряву?
- Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,…
- Про безсердечного іжачка Артура Манчіні від його офіри Раяна Бланше. Мої поцілунки, мов сонця проміння, Що ніжно плекають тонку, бліду шкіру, З сухого нутра знову скинуть каміння, В покалічене серце вільють довіру. Ти – сам, Ти – пан, допомоги не треба Колючому звіру, що так хоче стіни. Турботу зневажиш, сягаючу неба, Скажеш “все добре” й попросиш піти. Розставиш по папкам усі…
- Previous 1 … 672 673 674 … 700 Next
