Розділи
-
х х х х 1 9 4 5 х х х х — Стіве, це небезпечно! — Ти відкинулася назад на стільці, паніка охопила тебе з головою. Крики Стіва яскраво виділялися, попри шум з рації. Ти була така щаслива бути поруч із ним, на одній військовій базі, адже випала нагода зізнатися йому. А тепер вона зникала,…-
7.1 K • Completed
-
-
Алонсо: Доброго ранку, люба. Марія Хосе: Доброго ранку. Алонсо: Ти щаслива. Марія Хосе: Ти назвав мене любою. Алонсо, посміхаючись: Я думав, що ти вже до цього звикла. Марія Хосе: Я все ще не можу повірити в своє щастя. В те, що це не сон, що це й справді відбувається зі…
-
24.4 K • Ongoing
-
-
Єва — Ти збираєшся дати мені відпочинок сьогодні? Вже навіть вона важко дихала і ніяк не могла відсапатись, але це не зупиняло. Мені треба було перемогти її, треба було повернути собі силу. Я знову кинулась до Ерати, удаючи удар, на який вона нарешті повелась. Заходячи їй за…
-
Єва Я швидко крокувала темною вулицею, стискаючи ніж під полами плаща. Столиця чарує своєю красою та безпекою, але барачні райони, що зʼявилися для прислуги місцевих жителів, ніколи не зможуть похвалитися тим самим. Я знала, що мені давно нема чого боятися, але страх був…-
198,5 K • Ongoing
-
-
28 серпня. Четвер. 4:13. На вулиці тихо, чути лише шелест листя та іноді далекий шум від машин. Штори з вікном прочинені навстіж, впускаючи у трохи затхлу кімнату свіже, нічне повітря. Це невеличка спальня: ліжко, тумбочка, невелика шафа. під вікном стоїть стіл з комп'ютером і…
-
39 • Ongoing
-
-
Повітря стояло досить важке, не озираючись на те, що мороз в Йокогамі вже давно повинен був відступити. Висока вологість не давала дихати на повні груди, а прохолода лиш дратувала стінки легень, лишаючи неприємні відчуття в грудях. Жодної душі на вулицях – воно й не дивно. Погода…-
236.2 K • Completed
-
-
І Нудно. В чому сенс? Погляд від телефона переходить на стіну навпроти ліжка. Як же нудно. Чи той примарний сенс взагалі існує? В думки закрадається усвідомлення, що ж то воно таке – дивне незрозуміле ніщо. Те саме відчуття – коли нічого не хочеться, і щоб з’явилося…
-
6 • Ongoing
-
-
Доля хитро і так майстерно Вимальовує кожного з нас. Те, що було колись нечемним Стало прийняте у наш час. Те, що було колись не наше І хотіли, щоб було своє, Те вернулося, як і бажали, Тільки стало тепер геть не те. Як хотіла собі кохання, То й отримала - ось воно. І як був ти…
-
– Джіні, я вдома! – гукнув Гаррі, переступивши поріг дому на Ґримо. – Дуже добре! – почувся з кухні голос Джіні, – перевдягайся і йдемо. – Куди йдемо? – спантеличено запитав Гаррі, заходячи на кухню, і подивися на дружину. Та, на думку Гаррі, виглядала розкішно. На ній була…
-
30.1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 67 68 69 … 106 Next
