1

Я у своєму під’їзді відома своїм тямленням у комп’ютерних технологіях. Не скажу, що мене можна прозвати геніальним програмістом, та для більшості моїх сусідів комп’ютер досі залишається незвіданою гаванню, тож навіть мої базові вміння сприймаються як знання на рівні Марка Цукерберга.

Зазвичай мене кличуть бабусі, яким внуки віддали свої старі гаджети, а вони не знають як Любці зателефонувати. Та ось одного дня, нізвідки, з подібним проханням до мене звернулася дівчина, що до нашого випуску вчилася на клас старше, — Машка. Ця леді має славу проститутки, бо по свідченням від окремих осіб спала направо і наліво з хлопцями з усіх кутків села, та з такою пристрастю це робила, що вже штук двадцять пацанів їй приписали. 

Машка дуже гарна пані, волосся кольору смачного шоколаду, який привозить багата родичка зі Швейцарії, очі як два сірих діаманта, що як глянуть на тебе, то здається зараз душу висмокчуть, губки як ягідки і так мило посміхаються, що аж самій посміхатися хочеться. Усе при ній, включно з фігурою, хоч на міс Всесвіт іди. Навіть якщо ці легенди пубертатників, що душ бачили лише у порно, правдиві, то я взагалі байдужа до її діяльностей. Байдуже хто з ким спить, головне, щоб усі виспалися, як то кажуть.

Ми щоранку вітаємося одна з одною на виході з під’їзду та розмовляємо по дорозі до зупинки, коли збираємося до університетів. Але не сказати, що ми з нею подружки-подружки. Ну от різний вайб у нас — від неї віє враженням, що в дитинстві вона мала величезний ляльковий будинок і Барбі на всякий смак і колір, коли я, тим часом, мріяла стати птеродактилем. Ніякого негативу, просто ніколи не здавалося, що ми подружимося. 

Коли Маша написала мені з проханням встановити їй Віндовс, я трохи розгубилася. Будь я мужиком, то відразу зрозуміла б, що не з комп’ютером мене розбиратися кличуть. Але ж вона сучасна дівчина, Гугл точно є, чому кличе? Я так і сказала їй: не треба бути айтішником, щоб це вміти; але Маша відповіла, що як почала шукати, так і закінчила, бо ледве не продала свої дані індійським хакерам. Тоді я подумала: краще вже зроблю це я, бо потім проситиме прибрати звідти віруси. Тож гріх було відмовитися від її прохання як володарка репутації програміста. Потім жартома додала, що діло пахне сексом, на що Маша підтримала мій іронічний настрій і відповіла: «Чекаю тебе чистенькою в усіх місцях».

Того дня мені справді довелося прибути чистенькою, але не тому що я відчайдушно прагнула сексу. Я якраз йшла з бабиного городу і заявлятися до чужої квартири вся в землі не хотіла — довелося причепуритися.

Машуня зустріла мене вся сяюча — пахла абрикосом і квітками, одягнена в білий халатик.

— Привіт, Поліночко, — привіталася вона, ледве не підскочивши від щастя, побачивши мене у дверях, — вибач, що в такому вигляді зустрічаю, я щойно прокинулася. Погано спалося.

На це мені в голову відразу прийшла думка, що хтось мені тут пиздить і намагається приховати те, що провтикав із часом зустрічі. Або ж у когось є талант прокидатися свіженькою без набряклої мордяки, чому я б позаздрила. Але мені було все одно і розпитувати я не стала — дякую, що взагалі пустила.

— Ось мій комп’ютер, можеш починати. Тобі чай, каву? — вона досі широко посміхалася, наче я їбать яка довгоочікувана гостя.

— Та мені все одно, головне щоб дві ложки  цукру. — посміхнулася і я собі.

— Гаразд, гаразд. — Маша побігла на кухню та увімкнула чайник, а я сіла за стіл із винуватцем подій.

Мене зустрів роками покоцаний ноутбук, мишка від якого вже деформувалася під палець власників. На ньому стояла ще сьома вінда і що Марійці взбрело в голову поміняти її лише зараз відомо тільки їй і Господу Богу, але моє діло це виправити, тож відразу взялася до роботи.

Поки я вже перезавантажувала комп’ютер, до мене прийшла хазяйка квартири з двома чашками гарячого зеленого чаю і булочками. Їх поставила на стіл неподалік від мене, а сама сіла на старенький стільчик поруч, що щойно принесла. 

— Ти не дивуйся тому, що тут досі сьомий Віндовс, мої динозаври зі скандалами і криками не хотіли нічого міняти. Я тебе покликала поки їх нема. — миленьким котячим голосом повідомила Маша.

— Та тьотя Надя і дядя Льоша ще ті консерватори. Дивно, що вони погодилися Інтернет підключити. — засміялася я, згадуючи цих двох геніїв технологій, які в дев’яностих заряжали воду через телевізор.

— Ой, знаєш, я іноді думаю, що це було даремно. У мене як не срачка, то відразу «Ото треба менше в інтернеті сидіти».

— Ото не кажи, а для самих телевізор з тупими передачами це головне дозвілля. Екстрасенси самі себе не подивляться.

Після жаління на тупих предків я повернулася до комп’ютеру. Не знаю, що треба було робити з ноутбуком, щоб для натискання клавіш доводилося душу віддавати. Таке враження, наче прямо на нього ту їжу і клали. Але шо вже жалітися — комп’ютер, ні для кого не загадка, це не навушники, його як купляєш, то зазвичай на всю сім’ю і на десяток років.

Маша глянула на мої тяжкі стосунки зі своєю ультра машиною нового покоління 3000, і захіхікала.

— Це матуся моя любить брати його на кухню, щоб гороскопи подивитися, поки готує битки. І тими ж руками, в яєчному жовтку, береться клавіатуру тикати, а потім каже, що я комп’ютер гажу. А я на ньому навіть у Сімс не граю, просто серіали дивлюся.

— Не думаю, що це чудо технологій витримає Сімс. 

На мене таким жалібним поглядом глянули, наче я у дитини забрала цукерку.

— От блять. Століній мотлох, щоб його. 

— Завжди можна завести хлопця, щоб випросити в нього новий ноут, а потім сказати що ви занадто різні.

— Ти шо, та я зовсім не така людина! — вигукнула Маша з рукою на грудях та перебільшеним артистизмом. — Спочатку варто йому подарувати шкарпетки, я ж не меркантильна! Моя мама на шкарпетках заміж вийшла.

— Тебе в шкарпеточних магазинах як свою не зустрічають ще?

Ми разом захіхікали від шкарпеточних тем, як ті пацючки, і я продовжила битву не на життя, а на смерть із комп’ютером.

— Тебе хтось вчив у всій цій техніці розбиратися?

— Та ні, — відкинула я, — у мене не було того, хто мені все пояснить, довелося розбиратися самій.

Я той Віндовс не встановлювала сто років, до засраного стану клавіатури додалися ще мої відчайдушні спроби пригадати, що робити, клацаючи в менюшках. Це забирало більше часу, ніж я думала. Бляха муха, треба було хоча б у Гугл перед цим зайти і пригадати.

Але повернувшись на секунду до Маші ця сиділа спокійна, як травичка, і спостерігала. Ну, щоправда саме моє  нутро повідомляло мені, що вона хоче запитати щось, чого не повинна, я вже подумала її комп віруси хапанув, і всі вони зараз будуть робити мені в житті пригоди.

— У тебе таке лице кисле, щось сталося? — запитала я.

Та помовчала, я вже подумала точно віруси, як тут видала:

— Ти ж не віриш, що я справді з усіма підряд сплю? – ні-ні, ти шо, я дуже розумна людина і не вірю всяким ідіотам, ти шо, мамою клянусь, авжеж ні.

— Що? Ні. Не вірю. Але ж про це всі говорять. Різні люди. — тихо засміялася я.

— Хто? — нахмурилася Маша. — Хлопці?

— Полубейник казав, що ти з ним гуляла три тижні, Мірошник, Гриценков казали…

— Я лесбійка. — перервала вона мій потік слів.

Я застигла, навіть не знаю чому. Ми дивилися одна на одну так, наче вона зізналася у своєму позаземному походженні, чесне слово, настільки ця новина застала мене зненацька. Мені б ніколи не вдалося подумати на неї, хоча я була переконана, що своїх бачу здалеку.

— І ти теж. — підживила вона мій, вибачте за французьку, ахуй, що я вже забула про все на світі — навіть чому прийшла сюди. А ця сиділа хіхікала, як пацюк. Звідки їй про це відомо? Хто мене спалив? Загадка.

Мої спроби переключитися на ноутбук та закінчити цю тему виявилися успішно проігноровані.

— Навіть не запитаєш, звідки я про це знаю? — злегка підкинула брови Маша. 

Та якось не хочеться. Ще дізнаюся про те, що мене вже давно опинилася жертвою аутингу і всі знають — я люблю дивитися на жіночі піськи. У нас же навіть не було спільних друзів, як Маша могла про це знати?

Але моя цікавість не уживалася з моїми думками.

— Добре. — сказала я, витріщаючись на екран монітора, вдаючи бурну діяльність. А шкіра починала горіти, що скоро стану курочкою гриль. — Звідки ти про це знаєш?

— Одного дня, в десятому класі, ти дуже тихо розказувала своїй подрузі як мене любиш. А я сиділа за вами.

Я пирснула зо сміху, що своїм смиканням ледве не впала зі старенького стільчику. 

— Я не здивуюся якщо таким чином про це знає вже все моє оточення. Чого ж ти лише зараз про це заговорила?

— Не знаю. — загадково, як некормлений, але чомусь ситий, кіт, посміхнулася Маша. — Можливо, раніше я любила ігнорувати реальність. Переконувати себе, що вийду заміж, поки відмовляла всім хлопцям ще коли дізнаюся про їхні почуття без зізнання. Бо боялася стосунків. 

— Або хлопців. — хмикнула я.

— Або хлопців. — повторила вона. — А коли дізналася, що подобаюсь дівчині, то відмовляти не хотіла. — я ледве розуміла, про що та говорить, тож просто хіхікала. — На твоє запитання є ще одна відповідь, як я думаю. — Маша посміхнулася ще раз, своїми губами, як ягідками, від чого посміхнулася і я. — Коли одного дня ми віталися на виході з під’їзду, мені здалося наче щось змінилося.

— Що саме? — я відвернулася від своєї дуже цікавої діяльності та повернулася подивитися на співрозмовницю. Та мовчала, залишаючи мене сам на сам із думками, а її два сірих діаманта потроху висмоктували з мене душу. Я щось не так сказала? Чому вона так дивиться? Ніяково сидячи під її поглядом я чекала відповіді.

Ні добрий день, ні до побачення, Маша повернулася до екрану:

— Що там з Віндовсом?

Я вийшла з трансу, до кінця не усвідомивши, що це зараз було, та повернулася до зрозумілих мені речей. 

— Ми на фінішній прямій. — я клацнула на «Завантажити» й столітній комп’ютер почав боротися за своє життя. — Залишилося дочекатися, поки завантажиться.

— Наскільки довго це триватиме? 

— Дивлячись на цього дідуся, десь годину, може трошки менше.

Маша хмикнула, поклала голову мені на плече та чутно пробурмотіла:

— Нам вистачить.

— Що? — засміялася я.

І секунди не минуло, щоб зрозуміти цю чарівну жінку, як вона сіла мені на коліна й потерлася щокою об мою. Ну, знаєте, звичайний дружній жест. Усі ж так роблять?

Я знову засміялася. Я не знаю чому, просто вирвалося.

— Скажи мені, я тобі досі подобаюся? — захіхікала Маша мені у вухо. 

— Я… гадки не маю. Ну, ти симпатична.

— Що ж, сподіваюся цього достатньо. — вона така загадкова буває. Що не речення, то загадка, на яку ти маєш скоріше знайти відгадку, бо ось раз провтикала — і її рука вже залізає тобі під футболку, а ти ловиш мурахи від неочікуваного холоду. А потім вона цілує тебе за вухом.

А потім цілує під мочкою і поступово спускається до шиї, а твої руки вціпилися за стілець, бо не знаєш, куди їх діти, щоб не відлякнути.

Маша піднялася, взяла мене за руки, та повела у сторону дивану. У неї зліз край халату і під ним я не помітила лямки від бюстгальтеру. От же коза, з самого початку все розпланувала.

Мене поклали на диван, що увесь цей час був позаду нас, а самі нахилилися наді мною, від чого я відчула себе під домінацією. Не скаржусь. Її руки вціпилися в мої, шоколадні пасма нахилилися разом з головою, край халату приспустився і ще сильніше відкрив її груди. Господи, я ж не думала, що «Чекаю тебе чистенькою в усіх місцях» було не жартом, так би вдягла щось сексуальніше, ніж футболка й шорти.

Маша поцілувала мою шию й почала спускатися нижче. Руки залізли під футболку, гладили живіт і спину. Кімната стала тихою після припинення розмов, і гучною від мого серцебиття у вухах, а я лежала і не стільки отримувала задоволення, скільки думала куди подіти ці чортові руки. З обома дівчатами, що в мене були, я була в активній ролі і не наважувалася попросити її змінити хоча б на разок, навіть якщо щиро хотіла цього. Від Маши, що відразу взяла ініціативу у свої руки, мені стало незвично і я розгубилася.

Досі знущаючись над моєю шиєю, вона взяла кисті моїх рук і розмістила на своєму попереку. Так, це саме те, чого я хотіла. Хоч ніяковість і перешкоджала моїм діям, я все ж дозволила собі опустити руки трохи нижче. Халат виявився занадто коротким і мимоволі зісковзнув, оголовши шкіру сідниць. Вона була тепла, гладка і м’яка, мої руки водили по ній, стискали і відпускали. Було соромно. Але зупинятися я не хотіла.

Маша зняла з мене футболку, під якою був сірий топ. От блять, а в мене ж не комплект. Гаразд, байдуже. 

Вона пройшлася руками по місцю, де мали б бути груди, натомість там був лише поролон, чесно кажучи. Топ недовго протримався на мені, дуже скоро той приєднався до футболки на бильці. Її погляд був прикутий до мого бюсту, поки на губах трималася легка посмішка. Кінчики великих пальців обвели ореоли й почали гратися з серединкою. Кожний рух на чутливому місці відбивався приємним напруженням між ніг, дихання поважчало, але разом з тим і сором від такого різкого оголення. Я заплющила очі й відхилила голову вбік, разом з тим молячись кому б там не було, аби це тривало довше.

— Ти така сором’язлива. — ніжним млосним бурмотінням сказала Маша. — Треба було обрати більш поступову стратегію. — і тихо засміялася.

Я розплющила очі й потягнулася до поясу на халаті. Той розв’язався за одне посмикування і єдиний одяг впав з тендітних плечей. Мене немов осяяло божественним світлом — сама, мать його, Венера, во плоті. Груди округлі, пухлі, але не занадто. На дотик як хмаринка, що помістилася в руці. Як вона зітхнула від моїх доторків, так я і померла. Руки опустилися на осину талію і плаский живіт, вкритий родимками, — її створили, щоб я заздрила чи захоплювалася? Пальці вивчали її фігуру, щупали шкіру, я потихеньку опускалася ще нижче, забувши про сором і скутість, бо бажання потрогати Машу там, де не прийнято, було сильніше.

Та коли я почала вивчати стегна, вона нахилилася до мене й узяла в губи правий сосок, а з лівим гралася пальцем. Бляха-муха, їй занадто швидко стало зрозуміло, де моє чутливе місце.

Теплий вологий язик проходився кінчиком слідуючи швидкому ритму, іноді легенько покусуючи, холодний палець робив кругові рухи й пощипував. Безладність обох цих дій лише туманила мені мозок, а клітор готовий був вибухнути від спектру відчуттів.

Здалося, мій низький, протяжний, чимось жалісливий стогін, що випадково вирвався з губ, луною пройшовся по кімнаті. Маша почала рухатися лише швидше, і наступний не змусив довго себе чекати. Одна моя долоня залізла їй у м’яке хвилясте волосся та ненароком стискала пасма від поривів насолоди, друга схопилася за кисть, наче десь подумки я боялася того, що зараз Маша піде і не повернеться.

Хоча куди їй іти, ми в її хаті.

— Машо,… — знову несамовито вирвалося з губ. Власниця імені не звернула на це уваги і продовжила.

У якісь секунди здавалося, що це все не насправді — що це мій сон, ілюзія, наркотичні марення, хоча я такі речовини вживу ніколи не бачила. Так швидко я опинилася там, де знаходжуся зараз, — під її губами і доторками, — що повірити в реальність світу довкола було важко.

З трансу мене вивела її рука, що відлипла від грудей і опустилася нижче, — через тканину шортів погладила те місце, яке вже ниє від бажання. Я ширше роздвинула ноги, підсунула таз до неї, намагалася потертися об пальці, ніяк не бажаючи швидкого закінчення, але Маша занадто швидко прибрала руку.

Не встигла я заперечити, як вона схопилася за резинку шортів і трусів під ними, та потягнула вниз. Я залишилася абсолютно гола з вульвою їй на огляд, клітор на якому вже благав пощади. Її погляд опустився мені між ніг, уже сама ця незначна річ викликала в цьому місці пульсацію. Кінчик пальця обережно пройшовся від вологого входу, по малим статевим губам, аж до горошини. Одна ця дія на чутливому органі змусила пройти розряд струму по тілу. Я випустила тихий стогін. 

Середній та безіменний палець обережно, дуже ніжно й повільно почали рухати клітор по колу. О Господи. Настільки близько одна до одної ми ще не були. Я важко задихала, а таз самовільно почав рухатися в такт її пальцям, під її контролем клітор запульсував, а я втратила зв’язок з реальністю.

Маша ще раз спустилася до моїх грудей, щоб познущатися над ними своїми губами. Ця приємна й невидана досі мені суміш — чутливі соски в полоні дій вологого язика віддають збудження вниз, поки цей самий низ теж під стимуляцією.

— Ааах… — вирвалося з губ. Мені вже так байдуже. Я стогнала, я важко дихала, я дозволила собі бути шумною і притиснути тендітну симпатичну дівчину, яка і робить це все зі мною, до себе. Відчути її тепло, відчути її душу, як живої істоти. Я заплющила очі і більше не бачила нічого. Моя свідомість зараз була загублена в забутті. 

Маша відірвалася від грудей, але не зупинила рухи на кліторі:

— Чого ти зараз хочеш? — сказала вона млосно й пристрасно.

— Нижче. — єдине, що я змогла видати. Тоді її рука відірвалася від моєї вульви, а я продовжила бути під гіпнозом. 

Я чекала й чекала, коли вона повернеться, але все що я чула — її рухи невідомо де. У такому стані кожна секунда перетворюється на хвилину, я від нетерпіння вже зібралася розплющити очі й подивитися, де вона і чи зрозуміла моє прохання. Як раптом неочікувано, я відчула обидві її руки на своїх стегнах, а між ними притулилося щось гаряче й вологе, що змусило приємне відчуття пройтися по тілу.

Повіки піднялися відразу і я глянула прямо — Маша захопила ротом мою вульву. Спочатку було незвично від того, що вона сидить у мене на колінах, потім, що ми разом лежимо на дивані і її поцілунки захоплюють мою шию, потім її руки й губи в мене на грудях. 

А зараз моє сакральне місце повністю підвладне волі її язика. Він рухається то швидко, то повільно, малюючи кільця навколо мого клітора. Її рот всмоктує, потім випускає, потім знову всмоктує. Язик буває змінює свій порядок дій, грається, дражнить, слюна стікає по моїм статевим губам, поки я навіть не встигаю звикнути. Щойно набридне одне — Маша починає інше. 

Моя рука самовільно схопила її волосся. Стегна самі рухалися під діями її язика, я абсолютно втратила розуміння світу довкола. Усередині почало зароджуватися знайоме відчуття посиленого задоволення. Я сильніше притисла Машу.

— Не зупиняйся, благаю. — сказала я пошепки. У цю мить я особливо боялася, що щось перерветься. 

Задоволення поступово наростало й наростало, поки язик, наче за інтуїцією, рухався швидше й швидше. Що далі, то сильніше.

Та раптом дуже сильний приємний струм пробігся тілом. Я відкинула голову назад, напружила тіло. Мої стогони стали гучніші. Приємні судоми зводили ноги. Я на десять секунд випала з реальності.

Оргазм закінчився так само швидко, як і почався. Я ледве опустила ноги, що пронизав біль. Від комп’ютеру почувся звук сповіщення, але я досі намагалася повернутися в цей світ, тож не відразу звернула увагу на нього.

— Здається, Віндовс завантажився. — сказала Маша, що лягла біля мене й поклала голову мені на плече.

— Нічого. Почекає. — відповіла я й отримала запитальний погляд сірих очей. 

На це я повернулася на бік і обійняла ту зі спини та взялася цілувати їй шию. Долоня залізла в мереживні білі труси — її великі й малі статеві губи були вже набухлі, а піхва була настільки вологою, що почала хлюпати від простого дотику. 

— Мене не треба готувати, я терпіла достатньо довго. — прошепотіла Маша, чий клітор почав пульсувати у перші ж секунди, коли на нього звернули увагу. 

— Як хочеш.

Я зняла з неї труси, що залишилися останнім одягом, який ще використовувався за призначенням серед присутніх, а вона розплела волосся і перевернулася на спину.

Її квіточка виглядала в точності як у порно, що аж здавалася несправжньою. Але я не зациклилася на цьому надовго, впилася в її вульву, як в останній раз.

У неї навіть стогони вишукані. Не награні, не занадто тихі — просто тихе помукування, що стає ще гучніше з часом. Блять, та якби Маша була моєю дівчиною, я була б найщасливішою на світі.

Вона оргазмувала швидше, ніж я, і зробила це по своєму гарно. Ми разом лягли на ліжку обійматися. Десять, чи близько до того, хвилин ми мовчки думали — кожна щось про своє. 

— А ми цілувалися? — раптом запитала Маша.

— Не пам’ятаю такого, чесно кажучи.

— Надолужимо?

— Ой, ні, я таким лише в стосунках займаюся.

І ми обидві бризнули зо сміху. Нагадаю, ми досі лежали голожопі в обіймах на дивані. Коли насміялися, то вона повернулася до діалогу:

— Я можу вважати, що ми в стосунках?

— Якщо ти цього хочеш.

І ми нарешті поцілувалися. Її губи на смак були такі самі, як на вигляд, а таких ніжних поцілунків я ще ніколи не відчувала. Чи-то Маша дійсно ідеальна, чи я досі в неї закохана. Хто його зна. 

Через п’ятнадцять хвилин ми одяглися — вона, тобто моя дівчина, переодяглася в рожеву футболку й білі шорти. Не дуже домашньо, але виглядає зручніше за короткий халатик.

Я нарешті закінчила встановлення цього Віндовсу. Єдине хороше, що принесла мені 11-та версія це наявність нової дівчини, а так це галіма помийка.

З тих пір кожний наш ранок, що ми віталися біля під’їзду, супроводжувався поцілунком.