***

***

Вранці Томас не прийшов на сніданок. На обід він теж не з’явився. Дітер був розлючений. Під час огляду номера охороною стало зрозуміло, що він пішов ще вночі через балкон. Номер розташовувався на першому поверсі.

— Куди ви дивилися, телепні?! — Болен мало не придушив двох охоронців, які чергували біля дверей співака тієї ночі.

— Та хто ж знав, що він через балкон полізе? — пропищав один з них.

— Дітере, заспокойся, — Родрігес ледве розборонив їх. — Так ти нічого не зробиш. Потрібно звертатися до поліції.

Продюсер неохоче відпустив охоронця.

— Ось куди його понесло? — нервово запитував блондин, проходжаючись у себе в номері туди-сюди, мов тигр у клітці.

Як не дивно, індійські поліцейські досить швидко відповіли на це питання. Двоє свідків бачили, як Томас Андерс сідав у машину до Алі-Шаха біля його клубу. На жаль, більше правоохоронці нічого зробити не змогли. Мовляв, ваш друг поїхав з ним добровільно, а отже, складу злочину немає. Нагуляється — сам повернеться. Дітер, може, й був селюком, але не дурнем. Чоловік відразу зрозумів що до чого. Цей Алі-Шах тримав не тільки весь бізнес в країні, а й усю владу. Вони лишилися сам на сам зі своєю проблемою.

— Це я винен! — рвав на собі волосся Болен. — Навіщо я потягнув його сюди?! Ідіот!

Луїс почувався розгубленим:

— І що тепер робити? Може, звернемося до нашого консульства?

— Яке, на хрін, консульство?! Його рятувати треба! Терміново! — Луї ніколи не бачив свого друга таким.

***

— Алі, це вже не смішно! — невдоволено насупив брови Андерс. — Випусти мене! Я мушу повертатися додому!

— Ні, моя квіточко, — якось дивно посміхнувся Алі-Шах, погладжуючи його по щоці. — Ти залишишся тут. У моєму гаремі. Назавжди.

Пелена різко спала з очей Томаса. Вся чарівність індійського короля кудись випарувалася. Тепер, брюнет бачив перед собою багатого егоїста, для якого він лише жадана річ. Чергова дрібничка.

— Ти з глузду з’їхав?! — крикнув йому наздогін співак. — Дітер вже шукає мене!

Індус зупинився біля дверей, самовпевнено посміхаючись:

— Не думаю. Набагато простіше забути про тебе, ніж бруднитись об бюрократів і продажних поліцейських. А твій друг явно не герой.

Двері розкішних покоїв зачинилися на ключ. Андерс з жахом усвідомлював, що падишах правий. Адже, про свого партнера по сцені він був такої ж думки. Знесилено сівши на край ліжка, брюнет гірко заплакав. Східна казка перетворилася на жахіття…

***

— Т-т-ти хочеш сказати, що ми підемо туди удвох? — почувши план продюсера, Родрігес почав заїкатися.

— Не хочеш — не йди, — нервово відповів блондин, сидячи на дивані в номері. — Впораюся без тебе.

Насправді, жодного плану не було. Дітер просто збирався увірватися до палацу Алі-Шаха, начистити пару фізіономій та звільнити Томаса.

— Я тебе не кину, — запевняв Луїс. — Але це поганий план. У нього повно охорони. Ти сам бачив. І величезний будинок, у якому ми шукатимемо Томаса до кінця століття.

— У тебе є краща ідея? — іспанець бачив, що Болен сам не вірить в успіх свого задуму, але ладен був на все, аби визволити їх колегу.

— Ні, — зізнався Луї.

Не залишати ж Андерса одного в чужій країні напризволяще?

Діяли під покровом ночі. На подвір’я їм вдалося пробратися непоміченими. Продюсер ніде не побачив камер відеоспостереження. Тільки люди з автоматами, що ходили по периметру. Невже така багата людина не може дозволити собі систему відеоспостереження? Він або зовсім нічого не боїться, або останній дурень. Коли вони проникли до палацу, їх таки помітили.

— Rukana! [2] — крикнув хтось на хінді, потім почалася стрілянина.

Луїс із Дітером сховалися за однією з колон на першому поверсі.

— Потрібно розділитися! — сказав Болен, перекрикуючи стрілянину і свист куль.

Луї відмовився це робити. А ще, чоловіки не мали зброї. Блондин вирішив неодмінно роздобути її. Підкравшись ззаду до одного з охоронців, більше схожого на звичайнісінького бандита, німець напав на нього. Але той не хотів так просто віддавати свій автомат. Почалася бійка, під час якої одна з черг потрапила до величезної триярусної люстри на стелі. Та зірвалася і стрімко полетіла вниз.

— Дітере! — крикнув з-за колони Родрігес не своїм голосом.

Продюсер в останній момент відскочив убік, впавши на підлогу. А кришталевий гігант обрушився прямо на індуса. Страшний гуркіт розійшовся луною по палацу. Іспанець мало не оглух. Коли стало тихо, він знову визирнув з укриття. Дітер, що ховався неподалік, за іншою колоною, тріумфально підняв руку з відібраною зброєю.

— Ну, ти даєш! — дивувався друг.

 Кулі, які знов засвистіли над головою, змусили його пригнутися. Але тепер Дітер міг відстрілюватися і незабаром здобув другий автомат для Луїса.

— Де ти навчився стріляти? — подиву іспанця не було меж.

— Ніде. Бойовики по телеку дивився, — на повному серйозі відповів Болен, просуваючись вперед. — Нам, все-таки, краще розділитися.

— Е ні, я тебе одного не залишу! — наполягав Родрігес.

Вони перебралися на другий поверх і почали обшукувати всі кімнати. Охорона періодично нагадувала про себе, стріляючи з укриттів. У відкриту індуси, поки що, не лізли. Напевно, обмірковували план дій. В одному з покоїв, чоловіки натрапили на справжнісінький гарем. Там була щонайменше сотня наложниць.

— Привіт, красені, — привіталася ламаною англійською одна з них, явно фліртуючи.

— Ви тепер вільні. Можете йти, — сміливо заявив продюсер, стоячи на порозі.

— Навіщо? — дивувалися індуски. — Ми задоволені своїм життям. Ми маємо багатого чоловіка, який нас забезпечує.

Блондину було важко зрозуміти логіку східних жінок. У голові промайнула зрадлива думка: “А якщо Томасу теж подобається тут і він не хоче, щоб його шукали?”

— Залишайтеся з нами, хлопчики, — звабливо вмовляли їх наложниці.

— Я згоден! — Луїс вже готовий був кинутися в жіночі обійми, але друг схопив його за комір квітчастої сорочки і потяг геть.

— Зараз не час для любовних пригод! — гримнув на нього Дітер. — До того ж, у мене закінчуються патрони.

***

Галас в палаці не залишився непоміченим Андерсом. Лежачи на ліжку, в калюжі своїх сліз, брюнет підбадьорився. Хтось намагається врятувати його. Не важливо хто. Співак вирішив, що йому теж варто докласти зусиль для свого звільнення. Що робити, він не знав, зате розпач відступив. Томас метався по своїх кімнатах у пошуках відмички, чи чогось подібного. Двері та два вікна були зачинені. Раптом, чоловік почув, як клацнув дверний замок. Андерс швидко вдав, що сумує біля вікна.

— Ходімо зі мною, мій любий, — Алі грубо схопив його за руку і потяг до виходу.

— Нікуди я не піду! — чинив опір брюнет.

— Підеш! Ще й як підеш! — погрозливо процідив крізь зуби індус, спрямовуючи на нього дуло рушниці.

Від галантного індійського короля не залишилося й сліду.

***

Друзі вже обшукали весь другий поверх. Андерса ніде не було. Залишався останній — третій. Родрігесу здавалося, що вони вже вічність блукають у палаці падишаха. Набридливі охоронці кудись зникли. У іспанця щодо цього було погане передчуття:

— Ой, не подобається мені це…

Дітер мовчки рухався далі.

Нишпорячи по кімнатах, іноземці заглянули до бібліотеки, яка знаходилася в кінці довгого коридору. Там на них чекав сюрприз.

— Привіт, — гидко посміхнувся Алі-Шах, стоячи на килимі, посеред зали. Однією рукою він притискав до себе Томаса, а в другій тримав рушницю, націливши брюнету у скроню. – Не думав, що ми ще побачимось. Але, якщо ти прийшов, будь ласка, кинь зброю. Інакше мізки твого коханця доведеться зішкрібати зі стін.

— Дітере, вибач… — здавлено пропищав співак, боячись ворухнутися.

— Ах ти, погань… — Блондин свердлив індуса поглядом, повним люті.

По губах останнього знову ковзнула бридка усмішка:

— Тільки не кажи, що ти не спав з ним.

— Уяви собі… — із ненавистю виплюнув Болен, опускаючи автомат.

— А тепер, відкинь подалі, — зажадав падишах, спрямовуючи рушницю на продюсера.

Дітер кинув зброю убік. Вона відлетіла під одне з крісел.

— І ти теж, — сказав він до Луїса, який застиг поряд з другом, обливаючись холодним потом.

Бойовики, звісно, штука захоплююча, але не в реальному житті. Тремтячими руками іспанець виконав прохання. Чудово розуміючи, що живими його колеги звідси не виберуться, співак непомітно дістав захований у рукаві ніж, який служниця необачно залишила в його покоях разом з їжею, і щосили встромив Алі-Шаху в бік. Удар припав прямо в печінку. Лезо увійшло по руків’я. Томас не був бійцем за своєю природою, тому просто чекав підходящого моменту.

— Тікайте! — крикнув брюнет, намагаючись відібрати рушницю у падишаха, який втратив пильність.

У бійці воно випадково вистрілило і поранило Болена в плече. Фізична перевага була не на боці Андерса, але той вчепився за зброю мертвою хваткою. Родрігес, і так довго вагаючись, поспішив співакові на допомогу, сподіваючись, що поранення блондина несерйозне. Схопивши стілець, що попався під руку, Луї з усієї сили зламав його об голову ненависного індуса. Він непритомний звалився на підлогу. З розсіченої шкіри на голові темною плямою на килимі розтікалася кров.

— Всім стояти! Поліція! — до приміщення увірвалися озброєні до зубів люди в чорній формі та балаклавах.

— Довго ж ви чухались, — тихо промовив Дітер, сидячи біля стіни і тримаючись рукою за рану на плечі, що кровоточила.

Перед їхньою вилазкою, Луїс таки встиг звернутися до посольства Німеччини. Побоюючись міжнародного скандалу, влада Індії, від якої вимагали відповідь, змушена була вжити заходів. Зрозумівши, що він нарешті врятований, Томас кинувся до свого партнера по сцені.

— Дітере, ти живий?! Вибач мені! — схвильовано говорив брюнет, стискаючи блондина в міцних обіймах. — Тепер, я завжди слухатимусь тебе!

— Дрібниці… Лише подряпина… — розгубився той.

— Господи, невже я живий? — Родрігесу не вірилося, що все вже позаду. — Треба сходити до церкви, помолитись…

— Більше ніякої Індії! — твердо заявив продюсер, погладжуючи по спині співака, що повис у нього на шиї.

***

Після слідства та суду іноземні музиканти змогли полетіти додому. Тепер вже звичайним літаком. Алі-Шаха засудили до страти через повішення [3]. Він чекав виконання вироку у в’язниці, оскільки його злочини не обмежувалися лише викраденням Андерса. А сам Томас уникав говорити, що з ним робили в полоні. Подробиці знав лише слідчий.

— Томе, ти не бачив мій дезодорант? — спитав Дітер, який сидів поруч із ним у салоні авіалайнера.

Співак відірвався від споглядання хмар в ілюмінаторі:

— Я його викинув, бо поряд з тобою неможливо знаходитись. Смердить, як від старого діда!

— Яка тобі різниця, як від мене смердить? — розлютився Болен.

Між ними почалася суперечка.

— Знову вони за своє… — Луїс, який сидів ліворуч від блондина, одягнув навушники, щоб не чути їхніх розбірок.

— Ну, чого ти завівся? Приїдемо додому, куплю тобі нормальний, — ласкаво говорив Томас, гладячи Дітера по руці. — За свій рахунок.

Це вплинуло на нього заспокійливо.

— Гаразд. Як скажеш, — погодився продюсер.

Він ще не знав, що його улюблене чорне поло на блискавці теж залишилося в мумбайському смітнику.