by So — Ранок. Теплий, легенький вітерець лоскотав щоки, викликаючи мурашки по шкірі. Промінь сонця світив крізь повіки, розсіючи темряву м’якою білизною. Вже звичний ансамбль співаючих пташок і шелесту листя ласкав вуха. Та сьогодні до них примішалися знайомі голоси. Вони звучали…
by katyachav —В ресторані «Закусочна сімейства Фредбера» наставав кінець робочого дня. Діти гралися і батьки потроху забирали їх додому. Шарлотта сиділа за одним із столиків, нервово мне браслет на зап’ясті, озираючись на кабінет батька. Браслет впивається в шкіру. За вікном вже темніє і…
by AnriDeBorze —288 рік від Завоювання Шістнадцять людей, які вирішили залишитися з Фареном після Спірних Земель, почали коштувати грошей ще до першого власного контракту. Керуючий Ормоллена погодився здати старий склад із невеликим обгородженим двором неподалік порту. Будівлею давно майже не…
by So — Захлопнувши за собою криві дерев’яні двері, Бібі полегшено видихнула. Ох, всередині цієї старої кабінки запах стояв… не найкращий. Хоча чого можна було очікувати від вуличного туалету? Бібі підняла голову. Перед нею возвеличувалася з білої цегли стіна двоповерхового…
by So —— Отак! — різко вигукнув Бастер, кинувши свою останню карту поверх інших — Я переміг! — Ц — незадоволено хитнувши головою, Едгар поклав свої три залишившихся карти поряд — Пощастило тобі, що я забув крикнути тоді. Вітаю. Бастер лиш хмикнув у відповідь, тепло…
by So — Тяжко дихаючи, Едгар мчав через двір. Рюкзак, недбало накинутий на плече, тихенько гримів своїм змістом. Та в хлопця не було часу надіти його як слід: він спішив до Емз. Страх і тривожні думки підганяли його вперед. Він здогадувався, що сталося з подругою. Хлопець зупинився…
by katyachav —Ранок вересня 1983 року. Майкл спить на своєму ліжку. Волосся розкуйовджене. Сьогодні його день народження, про який, скоріш за все, він сам і забув. В кімнату світить ранкове сонце. Видно пил у повітрі. Двері тихо прочиняються. Чутно маленькі і тихі кроки і… БАМ. На нього стрибає…
by AnriDeBorze —288 рік від Завоювання Через п'ять днів після повернення до Лісса керуючий Ормоллена вперше запропонував Фарену роботу, де вправного списа й меча самого по собі вже було замало. Вони сиділи в невеликій кімнаті над конторою біля порту. Через відчинене вікно долинали крики…
by So —— Прийшли! Бібі мотнула головою, не зрозумівши, хто саме з друзів сказав це. Бо тепер, замість вітру, що трохи заспокоївся, голоси заглушала вода, що сильними струменями лилася з обшарпаного, явно не нового по вигляду фонтанчику. По шкірі Бібі пройшлися мурашки від…
by So — Втягнувши якомога більше повітря, Едгар потягнув величезну гілку до берегу. Та впиралася сучка́ми у землю, явно не бажаючи потрапити у воду, та все ж таки програла цю битву. Та помста не змусила себе чекати: гілка потягнула хлопця за собою у глибини озера, і той би пішов із нею…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.