Розділи
-
Свічки догоряли повільно. Віск стікав по срібних підсвічниках, дощ шумів за високими вікнами, а повітря між нами стало густим настільки, що кожен вдих здавався небезпечним. Сайлас дивився на мене так, ніби я була його останньою здоровою думкою. І найгірше — мені це…
-
Панталоне дивився на голку біля своєї вени. Потім підняв очі на Дотторе. - Я готовий. Голка входить під шкіру - повільно, майже ніжно. Дотторе стежить за твоїм обличчям, не відриваючись. Його пальці на поршні шприца - ідеально спокійні. - Дихай. Не глибоко. Рівно. Він вводить…-
6,5 K • Ongoing
-
-
Величезний підземний комплекс Фатуї в Сніжній. Одна частина залу - це ідеальний, розкішний кабінет Панталоне, наповнений золотом, стародавніми сувоїми та вишуканими меблями. Інша частина - це лабораторія Дотторе, яка зараз перетворилася на зону бойових дій. Панталоне…
-
6,5 K • Ongoing
-
-
– Отож, у кондитерській справі надзвичайно важливими є пропорції інгредієнтів, їх точна вага та вправні руки кондитера… – пари в університеті харчових технологій тягнулися, як і завжди, незносно нудно. За останньою партою сидів блакитноволосий хлопчина з протезом на…-
904 • Ongoing
-
-
— Так. Все добре. Доїхав нормально. Ні, на блокпостах не трусили. А що б вони мені, цікаво, зробили? Я їхав в автобусі з купою цивільних. Хіба якогось нещасного зняли з рейсу, бо він вчасно документи не оновив. Та Сід, не душниль. Я не збираюся бити морду тцкунам. Особливо у відпустці.…-
4,1 K • Ongoing
-
-
Ремінь на зап’ясті раптово затягується - Дотторе смикнув за вільний кінець. Кров відливає від долоні. Легке оніміння. Ти відчуваєш, як б’ється пульс нижче місця стиску. - Це щоб ти не забував: твоє тіло - теж ресурс. А ресурси треба контролювати. Він притискає до столу спиною.…
-
6,5 K • Ongoing
-
-
Сайлас ще дихав мені в губи, коли двері покоїв різко розчахнулись. — Леді Віорен— Голос обірвався. Ми обоє повернули голови одночасно. І в ту ж секунду повітря в кімнаті стало смертельно холодним. У дверях стояв король. Альдрен IV виглядав так, ніби готовий був убити нас…
-
Дощ почався ще до страти. Він стікав із чорних прапорів, із кам’яних гаргуйлів, із лез сокир, залишаючи на дворі палацу запах мокрого заліза й гнилої троянди. Я стояла під аркою, стискаючи пальцями холодний оксамит плаща, і дивилася, як натовп кричить від захвату. А він —…-
108 • Ongoing
-
-
Дощ тієї ночі був таким сильним, ніби небо намагалось втопити весь палац. Я стояла біля його дверей, поки грім розривав тишу над дахами, і ненавиділа себе за те, що знову прийшла. Але ще більше — за те, що знала: він чекав. Двері відчинились раніше, ніж я встигла…
-
108 • Ongoing
-
- Previous 1 … 3 4
