by Кукушка —🥀 Якось в Оксфорді випав перший сніг... Спираючись спиною на стіну будівлі музею мистецтв, серед жвавої вулиці сидів хлопчина. На вигляд — зовсім ще дитина. Сплутане волосся опускалося йому на плечі, спадало на чоло і затінювало очі кольору першої зелені на весні. Морозне…
by Кукушка —Так як сьогодні Мейлі ще не прокидався... Він мирно спав із розкритим ротом, бо дихати через закладений ніс не міг, як тут йому впихнули мало не в глотку пальця, від чого він удушливо закашлявся та підскочив на ліжку. Очі засльозилися. Він протер їх і зустрівся з насмішливим…
by Karambolyyy —Сатору знову не спав. Всупереч зимовим морозам йому було занадто спекотно під ковдрою. Коли він її скинув, полежав хвильку без неї, його охопило задушливе відчуття покинутості. Він намагався стримуватись, лежав на спині рівно, вивчав безмежну білизну стелі. Коли до відчуття…
by Кукушка —Повільно підходячи до входу на арену цирку, Мейлі захоплено розглядав неймовірно високий купол. Зверху спускалися кольорові полотна, широкі трапеції, канати, сітки; очі сліпило світло безлічі прожекторів. Тут виявилося, на диво, дуже душно. Знімаючи з себе курточку, Мейлі з…
by Кукушка —Настав пізній вечір. Мейлі не міг як слід розглянути місцевість цирку через сильний снігопад і темряву навколо, але, виходячи з автомобіля, на очі одразу потрапив великий червоно-білий намет, що світився і переливався яскравими лампочками. На його верхівці, привертаючи увагу,…
by Kardin_Ua —Воїн стримує журбу, Ідучи на грім — війну. Хмари сильні, неосяжні; Грім гримить, і він відважний Чує-чує, відчуває: Вітер-страх його торкає. А він все йде допоки Сам не стане широоким, Бо лише тут грім та хмари І нічого більш немає. Але вітер так торкає... І полетить до краю, Де…
by Котлета-кун —175 слів Срібляста кішка сиділа над річкою, втупивши туди свій погляд. — Синьозірко! — гукнув кіт, який вийшов з-під орляка. — Білошторме, що ти тут робиш? — налякало та здивовано водночас вимовила Синьозірка. — Темний ліс смерті нам…
by VetelMode:off —Після смерті матері Ада ніби розчинилася у власному домі. Кімнати, колись наповнені світлом, тепер дихали тільки пилом і сирістю. Годинник зупинився на тій самій хвилині, коли лікарі винесли вердикт, і з того часу в домі більше ніхто не співав, не сміявся, не жив. Лише Ада - і…
by Олександр Білокур —Частина 1 За мною бігло кілька чоловіків. Вони були значно швидші за мене, проте я відштовшувався з допомогою магії і тим самим пришвидшував себе. Мені вдалося пробігти повз бібліотеку, а це значило лише одне — до виходу було вже недалеко. Краєм ока я помітив того самого хлопця,…
by Улюблена Наложниця —Золотаве світло ніжно торкалося дахів - так лагідно, мов не хотіло розбудити. У подвір’ї вже стояли коні, нав'ючені торбами, навколо снували мовчазні охоронці. Басень перевіряв вузли, а Ґаошунь підписував пергамент. Дзіньши сидів на коні, мовчки вдивляючись у горизонт. Він…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.