Розділи
-
Архангелів зібрали на нараду. Михаїл та Уриїл по черзі кидали на Азирафаїла несхвальні погляди. Метатрон не гаяв часу й одразу розпочав обговорення. – Небесні воїни, ми зібралися сьогодні, щоб приготувати наш magnum opus. Це початок кінця і водночас зачин нашої вічности. Михаїл та…-
33,3 K • Ongoing
-
-
Розплющити очі було важко, але коли зір нарешті прояснився, Келлі озирнулася. Знайомі стіни, ліжко, запахи — усе говорило про те, що вона на своєму місці, у безпеці, і це не могло її не радувати. Бажання піднятися з ліжка було доволі сильним, навіть біль, який уже не був таким різким,…-
11,0 K • Ongoing
-
-
Наступного дня я пив чай і посміхався, гарний настрій зберігся з учорашнього вечора. І тут у вікно влетів камінь, скло він звичайно не розбив, але мій гарний настрій одразу зник. Я активував Магічний Зір і уважно оглянув усі околиці. Одна людина швидко йшла від мого будинку, це…-
41,8 K • Ongoing
-
-
Через дорогу одна від одної стояли дві огрядні пляжні хатинки. Такі, що завеликі на одну людину, та тісні на двох. Їх розмір запросто викликав некомфортне відчуття порожнечі. Хікару вже давно зник у своєму будиночку, у вікнах уже не було видно світла. Дорогою Йошікі мовчав, так і…-
8,1 K • Ongoing
-
-
В пітьмі був хтось. Він спостерігав. Як звір у темному лісі, що вже знайшов свою жертву і тепер просто вичікував слушної миті. Джефф завмер. Він чув своє хрипке дихання. Розумів, що варто бути спокійнішим. Адже за власним шаленим серцебиттям нічого не можливо розібрати. «Не…-
17,5 K • Ongoing
-
-
На годиннику майже північ і туман опускається на листопадовий Київ. Осіння імла накриває моє рідне місто, яке тепер ненавидить мене. Що ж... Я там, де все почалося - у моєму кабінеті Керівника Офісу Президента України. З хвилини на хвилину я чекаю на Володимира Зеленського. Після…
-
Наступного дня, з самого ранку, я був уже на армійському полігоні. На тому самому де я мав дуель. Відвіз мене вчорашній кучер, як виявилося, його звали Рауль. Крім мене на полігоні був король Конон, разом зі своїм загоном особистої охорони, очолював який, як і раніше, Артур фон Ліст.…
-
41,8 K • Ongoing
-
-
Йошікі та Хікару сиділи у старому човні, що самостійно веслував. Навколо простягся густий туман зі спотвореними силуетами людей. Хікару роздивлявся все навколо з обережністю та інтересом. — Йошікі, як ти це зробив? Це і я так умію? — Ні, тільки я, — Йошікі лише мить був…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Ліс розкривався поступово – як сторінки книги, які хтось повільно перегортає. Спочатку вузька стежка, потім галявина, далі невелика річка, яка дзюркотіла так, ніби нічого в цьому дивному світі і не відбувається. Уляна йшла за Боком, відчуваючи, як серце б’ється від відчуття…-
2,1 K • Ongoing
-
-
Цієї ночі Йошікі бурчав і стогнав крізь сон. Його тіло поверталось із боку на бік. Ситуація справляла враження, що йому просто сниться нічне жахіття. Шкода, нікого не було поруч, щоб помітити, як частинка Хікару зливається з новим тілом. ***** Перед очима була наче криваво-червона…
-
8,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 29 30 31 … 37 Next
