Розділи
-
Розділ двадцятий Ранок. Світло з вікна повільно заповнювало кімнату, ковзаючи по стінах і підлозі. Воно торкнулося її обличчя крізь напівзаплющені повіки. Тепло ледь відчутно затрималося на шкірі. Герміона ворухнулася, відчуваючи, як день обережно повертає її до тями. Вона…-
277,3 K • Completed
-
-
Розділ вісімнадцятий 19 січня 2005 року Околиці Нормандії, Північна Франція Герміона різко розплющила очі, хапаючи ротом повітря. Тіло тремтіло — і вона й сама не могла сказати, від чого більше: від холоду чи від спогадів, що ще не встигли розсипатися після сну.…
-
277,3 K • Completed
-
-
~ Спогад 1 ~ 1 вересня 1996 року Гоґвортс-експрес — Герміоно, він один з них, — твердо мовив Гаррі. — Я в цьому переконаний. Стривожений голос Гаррі змусив Герміону відірвати очі від примірника. Зустрівшись із його рішучим поглядом, вона зрозуміла: так просто він…
-
277,3 K • Completed
-
-
-
ЧАСТИНА ІІ ЗРАДНИК Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони, I плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають, смутні. З тобою ми вдвох не зітхали. Ніколи не плакали ми; Той сум, оті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі. – Генріх…
-
277,3 K • Completed
-
-
Розділ шістнадцятий — Ти що хочеш? — Я мушу терміново поговорити з ним. Наодинці. Джіні витріщилася на неї так, наче Герміона щойно зізналася, що збирається добровільно стрибнути в пащу дракону. — Ти ж не серйозно… — видихнула Джіні. Герміона мовчала. Цього було…
-
277,3 K • Completed
-
-
Розділ чотирнадцятий Кілька днів потому. Герміона щосили дерла шкіру старою жорсткою губкою, ніби могла стерти з себе паніку, що вп’ялася в тіло, наче друга шкіра. Вона терла плечі, руки, груди — швидко, ривчасто, майже до болю, ніби могла змити тривогу, яка душила її щоразу,…
-
277,3 K • Completed
-
-
Розділ одинадцятий Не минуло й кількох годин, як вартовий прийшов по неї. Вона саме сиділа у складі, схилившись над столом. Перед нею лежали звіт, записи й чернетка допиту, яку вона готувала для Стерджиса. Герміона намагалася все описати якнайточніше — без емоцій, без…
-
277,3 K • Completed
-
-
Прижмурившись, Едгар з захватом дивився на поле. Те повністю порожнє, і, здавалося, нескінченне поле, що знаходилося за домом Сема і Белль. Сонце, що вже сягло своєї найвищої точки, освічувало сліпучим світлом кожен будинок, кожну суху гілочку і кущик в сірій землі. Голова…-
54,1 K • Ongoing
-
-
Ранок. Теплий, легенький вітерець лоскотав щоки, викликаючи мурашки по шкірі. Промінь сонця світив крізь повіки, розсіючи темряву м’якою білизною. Вже звичний ансамбль співаючих пташок і шелесту листя ласкав вуха. Та сьогодні до них примішалися знайомі голоси. Вони звучали…
-
54,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 28 29 30 … 41 Next
