by Bluestar —Хай Рибошубий доводить Хвилеплесій свою правоту, а ми поки повернемося до Сінолапа. Бо він нарешті побачив на горизонті ліс. Не зважаючи на спрагу та втому він пришвидшився, і вже через три дні ліс, з мишачого хвостика на небосхилі, став спочатку як чорна хмара, і тільки потім як…
by Defensor —Тиша… Відсутність звуків, шуму та метушні створювала відчуття безтурботності та внутрішньої рівноваги. Тиша підсилювала емоції, роблячи їх більш виразними та глибокими, дарувала спокій - стан, пов'язаний із відчуттям безпеки та гармонії. Саме так Валері відчувала себе в…
by Котлета-кун —820 слів — Я піду перший, — запропонував Білокрил, коли ще одна потвора пронеслася на Громошляху, залишивши за собою терпко гіркий запах. Рудошмот кивнув. Білокрил вибіг на вільний Громошлях. Серце шугнуло в п’яти, коли він побачив, що біла потвора…
by Майстер Нульовий — Вони були у дорозі кілька діб і за цей час охоронці лиш кілька разів заглядали всередину вагону, щоб перерахувати всіх. Протягом усієї подорожі не приносили а ні їжі, а ні води та не дозволяли сходити до туалету, через що Калебу Ґілту і справді довелося сходити під себе. І не…
by Leprikon —Коли всі заспокоїлись. Тазуна, нарешті, пояснив навіщо вирішив найняти шинобі. Мені слухати це було не цікаво. Я і так знала. Тому, зробила вигляд, що повертаюсь в Коноху, а сама пішла слідом. Достатньо далеко, щоб лише Какаші знав про мою присутність. Тазуна вирішив побудувати…
by Leprikon —POV Мінато Ситуація була напружена. На вулиці вже було темно. В кімнаті, навпаки, лампи освітлювали майже кожен куточок, але атмосфера ставала лише похмурішою, з кожною хвилиною. Учіха Сецуко, винуватиця цього, сиділа навпроти мене. Вона вперто дивилась тільки на темне небо за…
by Зореслава —Першими у двір заїхали стражники, роз'їхавшись сторонами, утворивши великий квадрат. Неспішною ходою повз охорону рухались троє вершників. Першим їхав чоловік років сорока, повнуватий як для свого середнього зросту. Пшеничне волосся і борода виблискували золотом, червона…
by Юбі —Фен Сінь нарешті ступив на тверду землю під собою, присвічуючи світлом в руці. Його очі широко розпахнулися, а зіниці звузилися до точок. Те, що він побачив перед собою змусило мимовільно застигнути на місці. В цій глушині, у калюжі крові, прикутий до кайданів висів схудлий…
by Kobra Anakondovna — Сьогодні коридор ОСА зустрічав її порожнечею. Жодного слова, жодного знайомого «доброго ранку», жодного співчутливого погляду, тільки звук її власних підборів, що з кожним кроком луною розносився стінами, стаючи не просто фоновим шумом, а чітким, глузливим акомпанементом,…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.