by red_sly_fox —~ Спогад 1 ~ 1 вересня 1996 року Гоґвортс-експрес — Герміоно, він один з них, — твердо мовив Гаррі. — Я в цьому переконаний. Стривожений голос Гаррі змусив Герміону відірвати очі від примірника. Зустрівшись із його рішучим поглядом, вона зрозуміла: так просто він…
by red_sly_fox — ЧАСТИНА ІІ ЗРАДНИК Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони, I плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають, смутні. З тобою ми вдвох не зітхали. Ніколи не плакали ми; Той сум, оті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі. – Генріх…
by Nesheretny Andrey —Шанси були явно не на їхню користь. Дивлячись у крижані очі ворогів, які взяли їх у кільце. Кейт і Хамфрі зрозуміли: опір лише погіршить і без того скрутне становище. Їм не залишилося нічого іншого, як здатися в полон. Гірська зграя зустріла їх непривітним пронизливим вітром.…
by red_sly_fox —Розділ шістнадцятий — Ти що хочеш? — Я мушу терміново поговорити з ним. Наодинці. Джіні витріщилася на неї так, наче Герміона щойно зізналася, що збирається добровільно стрибнути в пащу дракону. — Ти ж не серйозно… — видихнула Джіні. Герміона мовчала. Цього було…
by the_vip —Склянка з водою повільно порожніла, а мій мозок так само повільно намагався перетравити реальність. Вісім місяців. Ціле життя пройшло повз мене, поки я лежав тут, підключений до трубок, під наглядом найкращих італійських лікарів, яких тільки могли знайти гроші і вплив…
by red_sly_fox —Розділ чотирнадцятий Кілька днів потому. Герміона щосили дерла шкіру старою жорсткою губкою, ніби могла стерти з себе паніку, що вп’ялася в тіло, наче друга шкіра. Вона терла плечі, руки, груди — швидко, ривчасто, майже до болю, ніби могла змити тривогу, яка душила її щоразу,…
by the_vip —Сон був глибоким, але цього разу він не нагадував ту глуху, чорну кому, в якій я блукав місяцями. Це був справжній, зцілюючий сон. Я прокинувся від того, що в кімнаті змінилося світло. Яскраве сонце Мілана за вікном змінилося на м'які, теплі сутінки. У палаті горіла лише одна…
by the_vip —Минув якийсь час. Темрява за вікном стала густішою, а лікарняна палата наповнилася тим особливим, тихим затишком, який буває тільки після дуже довгої розлуки. Шарль перетягнув крісло впритул до мого ліжка. Він сидів, підібгавши під себе одну ногу, і безперервно гладив мою руку,…
by red_sly_fox —Розділ одинадцятий Не минуло й кількох годин, як вартовий прийшов по неї. Вона саме сиділа у складі, схилившись над столом. Перед нею лежали звіт, записи й чернетка допиту, яку вона готувала для Стерджиса. Герміона намагалася все описати якнайточніше — без емоцій, без…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.