Розділи
-
Старий сон щоразу турбував Йошікі у найтяжчі ночі. Логічного кінця так і не наступало. Можливо, він вже несвідомо відчував, що саме сталось, але боявся в цьому переконатися. Він боявся побачити це у своїй руці. Голос ніколи не давав підказок, нічого не питав. Він завжди казав…-
8,1 K • Ongoing
-
-
Кирій сидів на кухонному табуреті, тримаючи в руках чашку з охололою кавою, і намагався вдавати, що присутність Артема в його квартирі — це просто тимчасовий кошмар. Але пістолет, який зник зі столу, і папери з якимись шифрованими записами, що Артем гортав на ноутбуці, нагадували:…-
6,1 K • Ongoing
-
-
Пітьма. Вона вміє дихати. Шепотіти. Сміятися. Схлипувати. Спостерігати. Вона може бути блаженством забуття. А може наповнюватися тупотінням багатьох маленьких кігтистих лапок. Тонко попискувати. Хрумкотіти. Тулитися до оголеного стегна, тикатися холодним носом у ребра. Битися…-
17,5 K • Ongoing
-
-
Кирій стояв посеред величезної кімнати, яку Артем гордо назвав "твоєю". Мармурова підлога виблискувала, ніби насміхаючись над його поношеними кедами, а величезне ліжко з темного дерева виглядало так, ніби на ньому мали спати королі, а не студенти з орендованих квартир. Вікна…
-
6,1 K • Ongoing
-
-
Кирій стояв, упершись руками в стегна, і свердлив Артема поглядом, який міг би розплавити сталь. Пістолет на столі виглядав як нахабна заява, ніби цей тип уже вважав себе господарем його квартири. "У грі? Мій? Серьезно?" — Кирій ледве стримував бажання розсміятися, але в грудях…
-
6,1 K • Ongoing
-
-
Хікару стояв по коліна в морській воді, а вітерець холодив щойно змочену хвилями шкіру ніг. Закінчивши наспівувати, Хікару поглянув на Йошікі. Той, здавалось, милувався ним із берега. — Перед смертю справжній Хікару сказав: "Я не хочу, щоб Йошікі страждав. Я не хочу, щоб він був…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Життя в маєтку Артема було для Кирія як ходіння по лезу ножа, де кожен крок нагадував про його ув’язнення, загорнуте в позолоту розкоші. Прокидався він у величезній кімнаті, де високі стелі й важкі оксамитові штори створювали відчуття, ніби він у склепі, а не в спальні. Ліжко було…
-
6,1 K • Ongoing
-
-
Кирій чекав цього моменту кілька днів, виношуючи план, як хижак, що готується до стрибка. Тиша, яку він демонстрував, була лише маскою, за якою ховалася пекуча рішучість. Він вивчив розклад охорони, помітив, як змінюються вартівники біля садового паркану, і знайшов ту єдину…
-
6,1 K • Ongoing
-
-
- Як тебе звати? – раптово запитав Факелоносець, кидаючи поверх карту із більшим значенням. - Ми наче не в такі ігри починали грати, - звів до нього очі Кленсі. – Ти ж знаєш, не дуркуй. - Я маю на увазі, яке твоє справжнє ім’я? Кленсі завмер. Він повільно роззирнувся довкола,…-
910 • Completed
-
-
Незнайомець на дивані не поспішав відповідати на Кирієві саркастичні випади. Він лише дивився, ніби оцінюючи кожен рух, кожен жест. Його погляд був важким, як свинець, і Кирій відчув, як по спині пробіг неприємний холодок. "О, чудово, я притягнув додому маніяка," — подумав він,…
-
6,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 10 11 12 … 14 Next
