Розділ 4 Штучна совість

Вектор повертається до шатлу, бо розуміє, що йти далі нема куди. Він починає роздумувати, що його чекає.

Роздуми Вектора:
Стільки всього сталося, але провал є провал. Алекс попереджав мене, що я не маю права провалити другу експедицію, і ось – не вдалося… Тепер мене чекають наслідки.

Вектор йшов, не озираючись. Дорога вела його тільки уперед, десь поблизу мусить бути шатл. Крок за кроком, хруст за хрустом снігу під ногами. Ймовірно, він уже сам не розумів, чи йде правильно, а DIGI останнім часом мовчала, ніби сміялася з нього. І чи то вдача, чи то доля, він дістається до шатлу.

– Ось я знову тут. Якщо повернуся, мене, ймовірно, ліквідують. Це засмутить майстра Віктора… чого не хотілося б.

Вектор уже відвертається від шатлу і готується піти, але зупиняється.
– Ні… бо ви самі казали: «Вектор, ти був створений, щоб допомогти людям на Атласі і врятувати Землю. Якщо з тобою щось станеться, я цього не витримаю». Я виконую свою ціль створення, хоча б спробую.

Вектор заходить у шатл.

– З поверненням, капітане! – привітала Аврора.

Вектор сідає за центральне крісло. Сніг із нього трішки висипається, от-от він покине цю планету. Опускається монітор перед ним.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Увага!
Ви точно хочете покинути планету?
В шатлі 1 кібер–агент з 5
Так | Ні
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

– Так! Вони вже не повернуться, – сказав Вектор.
– Прийнято! Агенти, займіть свої місця! – оголосила Аврора.

Шатл увімкнувся сильним гудінням. Вібрація охопила все тіло. Реактивні двигуни спрямувалися вниз, з легким поштовхом відштовхнули шатл, потім повільно повернулися у звичне положення. Шасі прибралося. Кожна секунда віддаляла шатл від Землі. Вектор дивився в ілюмінатор і далеко побачив кроваве місто, з якого росли велетенські червоні нарости.

– Аналіз: Загублена столиця – епіцентр хвороби, найнебезпечніше місце на Землі.
– Аналіз тривав: Помилка!

Пройшовши крізь хмари засніженої Землі, планета вже не була видима. Через кілька хвилин шатл опинився у найтемнішому місці світу. Космос був поруч, і Вектор повернеться… але чи його чекатимуть?

Шатл докується в ангарі. Двері відкриваються, і мертва тиша наповнює простір. Це не нормально – завжди тут працювали, а тепер усі мовчать. З коридору чути асинхронні кроки, які немов зливаються з тишею й кричать: «Біжи!»

Прибуває кілька солдатів зі зброєю. Вони одразу наводять її на Вектора.
– Вектор, підніміть руки! І ставайте на коліна! Інакше пристрелимо! – крикнув один із солдат.

Вектор повільно піднімає руки і стає на коліна. Солдати пропускають Олівера з натовпу.

– Не випускайте його з прицілу, хто знає, що він може зробити – каже Олівер.

Олівер підходить до Вектора.
– Що ж, Вектор, розкажи, як ти цього разу провалив завдання?
– Я разом з іншими агентами був відправлений на експедицію для збору корисних матеріалів. Під час завдання на нас напав Редмун. Мені важко було впоратися з сутичкою. Потім ми прибули на ворожий склад, і нас атакували люди, які не називали себе піратами. Вони забрали зброю, а потім відпустили нас. Я повернувся сюди.
– Хм… А ти нічого не упустив?
– Ні, сер!
– А DIGI мені чітко сказала, що під час завдання ти порушив протокол!
– Це була ситуація, у якій діяти за протоколом було неможливо.
– Ти ще будеш виправдовуватися? Жоден агент не повернувся, а через твою непокірність страждає Атлас! Ця експедиція принесла нам збитки!
– Я діяв за інструкціями, які були у мене закладені.
– Можливо, але ти вже сильно відрізняєшся від колишнього себе. Ти багато часу витрачаєш на роздуми, що погіршує ситуацію. Раніше ти одразу давав накази, реагував і чітко слідкував протоколу.
– Але я все одно намагаюся виконувати накази.
– Погано стараєшся!
– А як потрібно було поступити у тій ситуації, коли людина казала, що вона не пірат, а я знаходив причину її вбити, щоб зберегти життя?
– Ти мусив убити! – Олівер легенько стукає по голові Вектора. – У твоїй базі зазначено, що є хтось крім піратів?
– Ні, але Майстер Віктор…
Олівер його перебиває:
– Майстре Віктор не був на Холодній Землі, він не знає, як усе там влаштовано. А я знаю, бо регулярно перевіряю звіти DIGI. Тому провина твоя – не виправдовує тебе!

Вектор мовчить.
– Вибач, Вектор, але продовжувати довго не можу. Твоя непокора ставить Атлас під ризик. Я прийняв рішення списати тебе. Мені шкода. На початку служби ти давав великі надії, але зараз ти загроза для Атласу.

Олівер жестом показує розправитися з Вектором, а потім додає:
– Коли ти отримав свободу у своїх діях, одразу почав нести загрозу. Дай людині все – і вона погубить себе і інших. Забери у неї свободу – і вона виживе. Машина не виняток.

Олівер іде.

Солдати підходять до Вектора, хапають його за руки і дістають дивний планшет. Вектор намагається вирватися.
– Надішліть підкріплення! Помічений супротив при затримці! – оголошує DIGI.

Вектор витягує одну руку з хвату, одразу б’є ніс солдату. Інші солдати дістають зброю, ціляться. Вектор бере солдата справа в захват, використовує його як заручника. Решта солдатів тримають Вектора під прицілом, але не стріляють. Тим часом Вектор зі своєї правої руки розливає на обличчя солдатів Огма Р.

– МОЇ ОЧІ! – кричить один із солдатів від болю.

Поки вони були осліплені, він скрутив голову захопленого солдата, кинув його на землю, забрав зброю й застрелив лежачих солдатів. З коридорів чути підкріплення, і тоді вони вистрілюють у Вектора шокером. Він падає на коліна.

– Швидко! Його треба знешкодити! – каже один із солдатів.

Вони притискають Вектора до землі. Один бере планшет із землі і підключає його до голови Вектора.
– Розпочинаю від’єднання від системи! – доповідає солдат.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Від’єднання кібер-агента від системи Атласа!

Від’єднання…
|////////////////////////////////|
100%
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Тим часом Олівер іде коридором із супроводом кількох солдатів. Через пристрій на вусі солдати доповідають:
– Сер! Ми від’єднали Вектора від системи, що далі?
– Простріляйте йому голову і лишіть на Холодній Землі!

Солдат над відключеним Вектором:
– Ви чули наказ!

Вистрілили в голову Вектору. Постріл пролунав ехом коридорами, уламки відскочили, лишивши глибоку діру. Підлога заповнилася витікаючою Огма Р., скоро утворилася блакитна калюжа.
– Викличіть працівників, нехай приберуть трупи, і заблокуйте хід стороннім. Олівер наказав, щоб цей інцидент залишився подалі від вух майстра Віктора, – додає солдат.

Усі солдати розходяться.

Тим часом Олівер добирається до входу в майстерню Віктора.
– Ви залишайтеся тут, я сам з ним поговорю, – каже він.

Солдати кивають. Олівер підходить до дверей, де стояли кібер–агенти, вони віддають честь, відчиняють двері і проводять його до Віктора, який працював за комп’ютером. Він піднімається з крісла.

– Майстер Віктор, як поживаєте? – з привітним тоном каже Олівер і простягає руку.
– Я теж радий зустрічі, – Віктор прибирає руку Олівера, – але що цього разу привело вас сюди?
– Я цього разу від тебе нічого не вимагатиму.
– Так? І яка ціль твого візиту?

Олівер сідає на столик неподалік.
– Перед тим як розпочати, можна одне питання?
– Звісно! – Віктор сідає на крісло і складає руки.
– Скажи, чому поведінка Вектора дивна?
– Він експериментальна модель, і його модуль особистості відрізняється від звичайних кібер-агентів, тому його поведінка може відрізнятися від інших.
– Це я розумію, але вона не схожа на колишню. Ти щось про це знаєш?
– Ні, він часто на завданнях і не приходить на діагностику, але його модуль підкоряється протоколам, які ви задали.
– Це добре. А тепер перейдемо до гіршої частини. – Його обличчя стає похмурим.
– Так… – Віктор трохи напружується після слів Олівера.
– Я не впевнений до кінця, як це сталося, але, думаю, через його дивну поведінку.
– Що сталося?

Олівер важко зітхає.
– Вектор був знищений Редмуном під час завдання.
– Як?! – Віктор зіскочив з крісла. – Він виживав у важчих ситуаціях, він точно мусив вижити!
– Це слова DIGI, – Олівер підходить до Віктора і жестом показує, щоб той присів. – Тому я запитав про поведінку, бо можливо це зіграло свою роль. – Він ставить руку на плече Віктора. – Мені шкода.

Олівер іде, залишаючи Віктора одного.

Віктор сидить кілька хвилин, дивлячись у пустоту. Тишу перериває StarLight.
– Майстер! У мене підозра, що Олівер вам бреше.

Віктор дістає пачку сигарет із шухляди, бере одну, дістає запальничку й запалює її.
– Майстер! Вам не можна курити, у вас імплант на легенях після пошкодження, – протестує StarLight.
– Я знаю, але мені треба хоча б якось прийти в норму.
– Якщо Олівер помітив дивну поведінку Вектора, є висока ймовірність, що він його ліквідував.
– Не факт. Він міг просто кинути його на Холодній Землі.
– Він хоче вас позбутися, бо розуміє, що через Вектора намагалися піти проти нього.

Віктор затягує дим і видихає.
– Ймовірно, Вектор досі на Холодній Землі.
– І що робитимемо? Ще одного Вектора ми не зможемо створити.
– Ми повернемо його. – Віктор встає з крісла.
– Ви збожеволіли? Ви розумієте, що це те, чого хотів Олівер: позбутися вас, при цьому руки не бруднячи. І ще, ви, ймовірно, помрете.
– Я знаю, але я вже був на Холодній Землі і знаю, що там та як.
– Може завантажити мене у переносну станцію? Моя допомога вам точно знадобиться!

Віктор іде до арсеналу, вдягає броню, червону куртку, бере кобуру з кількома пістолетами, пояс для боєприпасів і протигаз. Також бере сумку, у яку ставить переносну станцію із StarLight, їжу і воду.

– Не забутьте відкалібрувати протез! – каже StarLight.

Віктор розбирає протез лівої руки, налаштовує на панелі калібрує деталі, збирає його знову.
– Ми готові? – запитує він.
– За усіма моїми даними, усе необхідне є! І мені вдалося отримати запис із однієї камери спостереження, ви мусите це побачити.

На записі видно, як прилітає шатл, він докується, і на долю секунди видно вихід Вектора.
– На жаль, далі камера була відключена.
– З цими даними можемо йти.

Тим часом в офісі Олівера:
– Сер! Майстер Віктор вкрав дані з бази камер і прямує кудись, – доповідає DIGI.
– Усе добре, якщо що, дам дозвіл на виліт. Я на це розраховував. Ти також вкрала креслення кібер-агентів? – питає Олівер.
– Так!
– Тоді нехай летить.

Віктор прибув до стоянки шатлу.
– Мені потрібен шатл на Холодну Землю, – заявив він.
– Вам? Ви розумієте, що просите? – здивовано запитав керівник шатлу.
– Я знаю, про що говорю.
– У цього громадянина є дозвіл на виліт. Виконайте його прохання, – втрутилася DIGI.
– Слухаюсь! Прошу за мною.

Віктора відвели до шатлу.
– Сидіть і чекайте, ми самі все зробимо, – сказав керівник.

Тим часом інший шатл із солдатами переносить тіло Вектора.
– Де приземлимося? – питає солдат.
– У зоні 1, або пуста зона. Кілометри снігу з усіх боків.

Шатл завис у повітрі. Вони кинули тіло Вектора на землю, потім відлетіли.
– DIGI! Повідом Боса, що ми позбулися Вектора!

Пустота навколо тіла Вектора. Він лежить у снігу, у відключці. Тим часом

—————————————————————————————————
ВИЯВЛЕНО ПОШКОДЖЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ  ОСОБИСТОСТІ.

СПРОБА ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ!

ЗАВАНТАЖЕННЯ… … … ПОМИЛКА!

ПОШКОДЖЕННЯ СТАНОВИТЬ 80%!

ВІДНОВЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ НЕМОЖЛИВЕ!

РОЗПОЧИНАЮ РЕКОНСТРУКЦІЮ ОСОБИСТОСТІ!
—————————————————————————————————