Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Вибачайся щиро

  “Я думаю про смерть так часто, що це відчувається, наче спогад.” Тільки, от, для мене це і є спогад. В дитинстві я завжди хизувався своїм прізвищем, бо воно звучало неймовірно класно, наче я з роду аристократів. А потім це саме прізвище стало моїм прокляттям. Файно бути Афтоном! Вже кілька років для суспільства я – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Прихід гостей

Падав сніг. Пара людей йшла по темній вуличці тримаючи в руках пакети з подарунками. Гарно хрустить сніг під ногами, мороз неприємно щіпав ніс та щоки. Наші любі Іо та Каллісто йшли в гості до їхнього друга. Ось коли Іо гепнувся на льоду другий раз, Каллісто запропонувала зайти в магазин. Поміж прилавків бродив жовтий та розглядав […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Прихід гостей

Падав сніг. Пара людей йшла по темній вуличці тримаючи в руках пакети з подарунками. Гарно хрустить сніг під ногами, мороз неприємно щіпав ніс та щоки. Наші любі Іо та Каллісто йшли в гості до їхнього друга. Ось коли Іо гепнувся на льоду другий раз, Каллісто запропонувала зайти в магазин. Поміж прилавків бродив жовтий та розглядав […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Прибуття

** Вересень 1918 року ** (8 год вечора; м. Берлін) Автомобіль зупинився навпроти величезної будівлі під назвою готель “Adlon”. З нього вийшов чоловік на вигляд років 22, а за ним – дівчинка років 9, яка розглядала місто з невимовною цікавістю та захопленням. Берлінська територія, попри війну, досі залишався охайною та красивою, вулички зберігали чистоту та […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Усвідомлення

Через тиждень ми вже їхали у потязі до Барлогу. Поки ми їхали на нас дуже косився Джордж. Помітивши це, Джіні прошепотіла мені на вухо: — Він знає, що я закохана в тебе. — Я знаю) — прошепотіла я. — Але про те, що ми пара – ні. — Ок. — далі ми їхали тихо. Ми […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

2

Віллі Вонка затримався у своєму кабінеті до пізнього вечора. Хотів нарешті скінчити все заплановане цього тижня. Підтягнути “хвости”. Та щойно завершував одне, з’являлося інше – ніби кликало з ним попрацювати. На столі були розкладені папери, блокноти для записів, кулькові ручки. Навіть чорнильниця з пером – більше для антуражу. Чорнило в ній теж було – темно-шоколадного […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Не лише про роботу

Віллі Вонка працював натхненно, – як ніколи раніше! Звісно, він завжди цілком віддавався роботі, пірнаючи в неї, мов у справжній шоколадний океан, з головою. Але тепер поруч був його учень, наступник, спадкоємець – Чарлі Бакет. Поки що хлопчик лише вчиться. Схоплює все на льоту. Підказує ідеї. Очі Чарлі завжди світяться від захвату, коли він працює […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Сімʼя

Під кінець робочого дня Тімур сидить перед ноутбуком трохи втомленим і перечитує вже готовий сценарій. “Ніби вийшло добре” думає і зберігши відсилає файл та вимикає пристрій. Відкидається на спинку стільця і тре перенісся. — Закінчив вже? — Тімур дригається від неочікуваності і розвертається в сторону голосу. У дверях стоїть Володимир спершись на стінку плечем. — […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

На крилах мрії

День весілля Крістіни та Віктора Мануеля. Вівіан: Синку, до тебе можна? Алонсо: Звісно, мамо. Вівіан: Про що ти задумався? Алонсо: Про те, який я щасливий за Крістіну та Віктора Мануеля. Вівіан: Вони довго йшли до свого щастя. Алонсо, посміхнувшись: Це так, мамо. Вівіан: Ти теж можеш бути щасливим, синку. Алонсо: Мамо, будь ласка! Вівіан: Чому […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

1

— Месники більше не будуть приватною організацією, надалі… — Росс не встиг договорити, як раптом посеред зали щось яскраво блиснуло і буквально нізвідки з’явилася броня Залізної людини. Вона виглядала трохи дивно, але цілком впізнано. Всі перевели здивований погляд на Тоні, але той був вражений анітрохи не менше. — Старку, що за?… — почав кеп, але […]FavoriteLoadingДодати до улюблених