День весілля Крістіни та Віктора Мануеля.
Вівіан: Синку, до тебе можна?
Алонсо: Звісно, мамо.
Вівіан: Про що ти задумався?
Алонсо: Про те, який я щасливий за Крістіну та Віктора Мануеля.
Вівіан: Вони довго йшли до свого щастя.
Алонсо, посміхнувшись: Це так, мамо.
Вівіан: Ти теж можеш бути щасливим, синку.
Алонсо: Мамо, будь ласка!
Вівіан: Чому ти ховаєш себе завчасно?
Алонсо: Це не я, мамо, це лікарі.
Вівіан: Синку..
Алонсо: Мамо, будь ласка. Не треба сліз. Я хочу прожити останні дні щасливим.
Вівіан: А якщо вони не останні?
Алонсо: Мамо, будь ласка! Ти чула, що казали лікарі.
Вівіан: Але ж.. Лікарі також можуть помилятися.
Алонсо: Мене веде кращий лікар Америки, мамо.
Вівіан: Синку…
Алонсо: Мамо, нам вже час. І я обіцяв заїхати за Марією Хосе.
Вівіан: Ви так зблизились з Марією Хосе.
Алонсо, ховаючи очі: Ми завжди були близькими. Ми хороші друзі.
Вівіан: Ця дружба може перерости в щось значно більше, сину.
Алонсо: Мамо, будь ласка! Не картай мою душу.
Вівіан, тихо: Пробач мені, сину.
Алонсо, ховаючи очі: Я все для себе вирішив, а те, що відчуваю…
Вівіан: Відчуваєш?
Алонсо: ..До Крістіни, це не має значення.
Вівіан: Але ж думки твої вже не про Крістіну, любий.
Алонсо: У нас мало часу. Поїхали.
Весілля Крістіни.
Бенкет
Вівіан: Синку, де ти був?
Алонсо: Знімав на фото Вікторію. Вона така мила в тій суконьці. Маленька наречена.
Вівіан: Так, справжня красуня.
Алонсо: Як і її мама.-замислено посміхнувся.
Марія Хосе: Ти сумуєш?
Алонсо: Зовсім ні. Моє кохання до Крістіни подолано. Тепер я хочу одного, щоб вона була щаслива та реалізована, як жінка.
Марія Хосе: Отже, я можу сподіватися?
Алонсо: На що?
Вівіан Сину, я втомилася від твоєї нерішучості. Дивися, яка чудова жінка поруч, а ти відмовляєш собі в шансі на щастя, кохання, батьківство, родину…
Алонсо: Мамо, ми з тобою…
Вівіан: Ми з тобою не повинні здаватися, не повинні відкидати шансу на щастя. Дивись, яка чудова жінка Марія Хосе.Кожен віддав би все,щоб бути з нею. Я хочу онуків. І швидко…- підморгнула.
Марія Хосе: Пробачте, я зараз.
Алонсо: Мамо, от навіщо ти? Маріє Хосе, зачекай!
Марія Хосе: Що таке, Алонсо?
Алонсо: Ти пробач, мама… Вона просто шукає способи підбадьорити мене, примусити жити.
Марія Хосе: Але ти не хочеш. Нічого не хочеш.- заплаканим голосом.
Алонсо: Хто тобі це сказав?
Марія Хосе: Невже по тобі не видно?
Алонсо: Маріє Хосе, ти чудова… Вівіан має раціє,ні один чоловік не встояв би перед тобою.
Марія Хосе: Один-таки встояв.
Алонсо: Та годі? Хто ж це?
Марія Хосе: Ти. Алонсо Дель Анхель.- витирає сльози.
Алонсо: Хто тобі це сказав?
Марія Хосе: Ти. І неодноразово.
Без зайвих слів Алонсо наблизився до Марії Хосе.
Алонсо: Потанцюємо?
Марія Хосе: А ти справді цього хочеш?
Алонсо: Якби не хотів, не пропонував би.
Марія Хосе: Ходімо.
Марія Хосе та Алонсо почали рухатися в танці.
Вівіан сяючими очима спостерігала за ними.
Марія Хосе: Гарна пісня.
Алонсо: Тобі подобається?
Марія Хосе: Дуже. Гарну вибрали композицію після першого танцю.
Алонсо: В тебе гарні очі.
Марія Хосе: Що?
Алонсо: Чому я раніше не помічав, які в тебе глибокі та красиві очі? Неначе два агати.
Марія Хосе: Ти мені ніколи такого не говорив.
Алонсо: Бо був ідіотом.
Марія Хосе: Це в тобі вже сидр говорить?
Алонсо: Та ні, здоровий глузд.- посміхнувся.
Марія Хосе: Просто я ніколи не думала…
Алонсо: Я теж ніколи не думав…Що не помічаю найважливішого…
Марія Хосе, зі сльозами на очах: Алонсо..
Алонсо, тремтячим голосом: Чорт забирай… Якби… Якби мені дали прожити моє життя ще раз.. Довгим та щасливим,то я…
Марія Хосе: Що ти?
Алонсо, ковтаючи сльози: Я б хотів прожити його з тобою, ні на крок не відпускаючи…
Марія Хосе зупиняє танець, виривається.
Алонсо: Що не так, Маріє Хосе? Куди ти?
Марія Хосе: Ти знову починаєш, Алонсо. Але я не хочу цього слухати. Не хочу слухати про смерть.
Алонсо: Пробач…Пробач мені, просто я….
Марія Хосе: Ніхто крім нас не може розпоряджатися нашим життям.І якщо людина чогось хоче, вона не повинна зітхати і думати про примарний шанс та паралельну реальність, вона повинна творити її сама.
Алонсо: Тоді стань співавтором.
Марія Хосе: Що?- розгублено.
Алонсо: Стать співавтором новою реальності. Моєї,нашої. Я один не впораюсь. А от разом…
Марія Хосе, тремтячим голосом: О, Алонсо….
Алонсо: Разом з тобою, з такою підтримкою я підкорю не одну вершину. Просто будь поруч. Вір у мене. Чуєш?
Марія Хосе,схлипуючи: Чую… Чую…
Алонсо цілує Марію Хосе.
Марія Хосе: Я буду поруч… Завжди…
Додати до улюблених