2025 Results with the "Романтика" genre
-
- Story
Почуття
Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор. - Story
Після всього
Ця історія є постканоном з певним відхиленням від канону. Після зупинення Гулу Землі пройшло декілька років. Жителі острову Парадіс нарешті звільнилися від вічного страху, а члени Корпусу Розвідки від необхідності жертвувати своїм життям. Леві і Ханджі, котрій дивом вдалося вижити та залишитися неушкодженою, побралися й оселилися в будиночку на відшибі острова біля моря. Їхнє спокійне і розмірене життя тепер ані на йоту не нагадує… -
Chapter
16. Епілог. Рішення Імператриці
Сад був перетворений на царство зими — гілки вкривав сніг, а тонкі червоні стрічки, розвішані між соснами, майоріли, немов струмені вогню. Садівники створили справжню казку: розчистили доріжки, встановили яскраві ліхтарі у формі лотосів, запалили жарівні, від яких у повітрі…-
19.4 K • Completed
-
-
Chapter
“Вітаємо з миром!”
20 квітня 1919 року. На залізно-дорожному вокзалі в місті Віши, в Франції тільки що відчалив потяг. З будинку вокзалу вийшла молода висока дівчина в військовій формі. Рая поправила лямки свого рюкзака і оглянула знайомі місця, а після рушила до свого колишнього дому. Проходючи повз…-
21,8 K • Ongoing
-
-
Chapter
Подарунки
Єва Хісторія мала змішані відчуття від нашої з Ератою роботи. Так, вона гнівалась, що завдяки двом випадковостям, про які вона ніколи не дізнається, Блюм повісився. Але разом із тим вона була зачудована іншими результатами. Одразу декілька великих землевласників попались на…-
202,8 K • Ongoing
-
-
Chapter
3
На наступний ранок Чімін прокинувся повністю розбитим. Їх розмова зі старшим знову пронеслася перед його очима і як і тоді вона ще раз повністю вибила його з колії. Його вчорашня злість та впертість випарувалася, залишивши після себе тільки сумніви та страхи. Чімін не міг нічого…-
5.7 K • Ongoing
-
-
Chapter
Не дражни мене
Вечір. Дівчата повернулися з лекцій, обидві виснажені. - Це був, безперечно, найважчий день... - від втоми та роздратування Енід падає на ліжко, зариваючись носом в подушку. Тільки-но перевертенька заплющує очі, як відчуває сильний ляпас по сідницях. - Вен, що за чорт?! - Хоча б…-
1.1 K • Completed
-
-
Chapter
Глава 3 Мінус один
Холодний зимовий ранок зазирав у вікно розмитим світлом, малюючи сірим по стінах. Фелікс випірнув із сновидінь мов велика рибина викинута на берег під час негоди. Вчорашній вечір – уривки спогадів, випадкова нарізка кадрів із фільму без особливого змісту. Лише один момент…-
3,0 K • Ongoing
-
- Story
Прив’язаний
Якось Рю Хосон сказав Чхве Ківану, що чоловік — це небо, тоді як жінка — земля. Останнім часом він все більше почувається землею, що обертається навколо сонця, прив’язаний до Ківана й огорнутий теплом всеосяжного сяйва свого чоловіка. - Previous 1 … 5 6 7 8 Next