Частина 3

Вже третій тиждень Ізуку ходив до «тренера-косплеєра Всемогутнього» , і, на величезне здивування Аої, брат раптом почав виглядати куди міцнішим і вищим.

«Хм, невже цей тип не збрехав?» — промайнуло в голові дівчинки.

Будні самої Аої не змінилися від слова «зовсім»: зранку школа, секції, дім, домашня робота, іноді у вихідні — скромні посиденьки з Рікою та Кайто.

От тільки через два місяці вона стала помічати, що брат проводить із гантелями та тренажерами занадто вже багато часу. Аої навіть не сумнівалася, що він із ними скоро спати почне.

«Ні, так справа не піде, він же себе до повного виснаження доведе! — суворо подумала вона. — Треба діяти. Потрібно знайти номер цього “косплеєра”. Певно, його контакт є в брата… Нічого ж не станеться, якщо я на п’ять хвилиночок позичу в нього телефон?»

— Ідзуку! Я свій телефон десь посіяла, можна з твого зателефонувати? — гукнула вона в бік коридору.

— Та, звісно! Набери себе, будь ласка, а то я в душ збираюся. Він на зарядці в передпокої! — озивався з кімнати брат.

— Окей, дякую!

«Шикарно! — подумала Аої, схопивши ґаджет. — Так, шукаємо контакти… Униз, униз…»

Її погляду одразу відкрився потрібний рядок.

«Ну і простота! Прямо так і записав: “Всемогутній”. Боже, який наївний брат, мені аж тривожно… Так, зараз не до цього».

Шмигнувши у свою кімнату й прикривши двері, Аої натиснула на виклик. Пішов гудок.

— Алло, юний Мідорія! Щось сталося? — пролунав із динаміка гучний, басовитий голос.

— Вибачте, будь ласка, це не Ідзуку. Я Аої, його сестра.

— А-а… Пам’ятаю тебе! — голос на тому кінці дроту на мить став трохи менш упевненим. — Ти щось хотіла, юна леді?

— Так. У мене до вас дуже важлива розмова щодо брата. І це, як мені здається, не телефонна розмова.

У слухавці зависла коротка пауза.

— …Що ж, якщо розмова настільки важлива, ми можемо зустрітися завтра о десятій ранку на вході до пляжу Дагоба. Улаштовує?

— Так, цілком. До побачення, до завтра.

— До завтра, юна леді.

З динаміка пролунали часті гудки.

Пізнього ранку море зустріло дівчинку тихим, заспокійливим шумом прозорих хвиль. Хоча неприємний запах застояного сміття все ще висів у повітрі, громіздкого мотлоху на узбережжі стало куди менше…

«Зачекайте… Менше?! — Аої прижмурилася, роздивляючись пляж. — Хтось у благодійники записався і почав наодинці розчищати десятилітнє сміттєзвалище?»

З роздумів її вивела яскрава блондиниста маківка висохлого, худорлявого силуету.

— О, доброго дня! Я на вас уже чекала, — Аої підійшла ближче й зміряла його уважним поглядом. — А знаєте… Варто визнати, віддалено ви все-таки чимось схожі на Символ Миру.

— Добридень, юна Мідорія, — чоловік злегка усміхнувся, притискаючи руку до грудей. — Мене зацікавила твоя спостережливість. І в чому ж, як ти гадаєш, ми схожі?

— Насамперед варто відзначити, що у вас абсолютно однаковий відтінок волосся, — почала перелічувати Аої, загинаючи пальці. — А ще, незважаючи на ваші поточні габарити, ваша постава й паттерни рухів видають людину, звиклу до куди більшого тіла. Зараз ви рухаєтеся вельми неприродно, ніби центр ваги… — далі дівчинка занурилася у свої думки й почала тихо та невиразно бурмотіти якісь незрозумілі терміни.

— Дуже цікаві висновки , — з легким смішком перебив її Всемогутній, — проте, це вочевидь не те, про що ти хотіла зі мною поговорити.

— Ах, точно! Прошу вибачення, — Аої зніяковіло усміхнулася й одразу повернула собі зібраний вигляд. — Я хотіла поговорити про тренування брата. Вам потрібно трохи знизити їх інтенсивність. Так, звісно, результат очевидний, але я сама займаюся спортом і розумінням фізіології обділена не була. Навантажувати абсолютно весь вільний час тренуваннями не можна. Це призведе в кращому разі до виснаження й травм, а в гіршому — весь прогрес за ці місяці просто зійде нанівець через перетренованість.

— Юний Мідорія займається додатково ще й удома? — Всемогутній здивовано нахмурився.

— Так, саме так. І я хотіла б, щоб ви як його тренер переглянули й скоригували його план. З урахуванням часу на повноцінний сон і суперкомпенсацію м’язів.

— Дякую тобі, юна леді, за цю інформацію! — Всемогутній серйозно хитнув головою, оцінювально дивлячись на дванадцятирічне дівча. — Я обов’язково врахую твої зауваження й перевірю його графік.

— І вам велике дякую, що вислухали! У мене на цьому все. І… уважніше стежте за своїм здоров’ям, не перевантажуйтеся. До побачення!

Попрощавшись, Аої швидко розвернулася й легким бігом попрямувала в бік міста.

— Так… До побачення, юна Мідорія, — тихо пробурмотів Всемогутній їй услід, витираючи хусточкою куток губ. — Вельми… вельми цікава дитина.