Розділ 1. Дама з дому Монфор: перед історією

– Залиште мене саму! – молода жінка, не обертаючись, махнула рукою служницям. Дівчата перезирнулись і поспіхом кинулися з кімнати. Господиня любила, щоб їй підкорювалися, а якщо їй здавалося, що хтось недостатньо їі поважає, легко впадала у гнів.

Графиня Анжуйська була в розквіті сил і влади. Спадкоємиця величезних статків сім’ї Монфор рано залишилась сиротою на вихованні у дядька. Той видав юну 19-річну дівчину за Фулька IV Ле Решен, графа Анжуйського. Граф мав землі, гроші, владу, і був старший за свою молоду дружину на 27 років. Для 46-річного графа це був п’ятий шлюб. Грубий і брутальний, жорстокий до ворогів і до своїх же підданних, граф одружувався заради імені і статків нареченої. Але вперше її побачивши…пропав.

Бертрада мала розкішну холодну красу. Висока, струнка, з прямим густим чорним волоссям, прямими рисами обличчя, тонкими вустами і поглядом, про який складали пісні менестрелі. Сіро-голубі очі могли зиркнути так, ніби блискавка вдарила. Могли глянути наказово, що людина кидалася з усіх ніг, щоб виконати доручення. Іноді, зрідка, Бертрада посміхалася і тоді холодні очі раптом спалахували сяйвом і ніби світилися. Заради усмішки і сяючих очей молодої дружини, пихатий граф, який зневажав жінок і не терпів коли хтось казав йому хоч слово поперек, ладен був дістати зірку з неба і зрадити рідну матір.

Бертрада досить швидко зрозуміла, який вплив має на графа, і вміло цим користувалася. Деякі злі язики пліткували, що молода графиня підсипає чоловіку в страви зілля, яке пробуджує чоловічу силу, що зілля їй дає ворожка, що невільниця зі сходу розповідає їй секрети жінок свого народу, як прив’язати чоловіка до себе в ліжку, а це великий сором, бо дама такого рангу не повинна мати жагу до таких справ. Але досить швидко в тих, хто таке казав, було вирізано язики, і надалі плітки затихли.

Наразі графиня Бертрада нервувала. Ворожка, яку вона привезла в своїй свиті з дому ще коли їхала нареченою в дім графа, завжди говорила тільки правду.
Вона завжди пророкувала Бертраді, що та злетить дуже високо. Весілля з графом, способи впливу на нього, народження сина – Белінда, яку Бертрада свого часу врятувала від страти, бачила всі події в житті своєї господині.

Жінку прив’язали до стовпа і почали закидати камінням, коли в село в’їхав граф д’Евре, який разом зі своєю племінницею повертався з полювання. Дівчина закричала і звеліла відпустити нещасну жінку. Граф зверхньо посміхнувся і повелів виконати наказ племінниці. Того дня він збирався повідомити їй про майбутній шлюб з графом Анжуйським, знав, що племінниця буде пручатися, тож цю невелику забаганку він міг їй дозволити, нехай радіє своєму милосердю. Белінда кинулася в ноги своїй рятівниці: “Дякую, ваша світлосте, гідна цілувати ваші сліди!”. Бертрада звеліла жінці піднятись і їхати слідом за управителем, який влаштує її на кухню. Наступного дня Бертрада, похмура і сумна, йшла через двір. Скоро її весілля зі стариканем, який зжив зі світу чотирьох попередніх дружин, ніщо не могло розрадити дівчину.

– Не сумуйте і не бійтеся, ви будете жити як королева і навіть краще. Граф – лише сходинка наверх, ваша доля – сяяти на вершині. Ваш син стане королем. Тільки ніколи не розлучайтесь з перстнем, що дістався вам від матінки.

– Що? Як…? – Бертрада була в розпачі. Звідки цій селючці, яку вона вчора врятувала, знати такі речі? Про шлюб, про перстень? Що вона верзе, у Франції є король, за такі розмови можна і тортур зазнати.

Проте жінка дивилася на неї впевнено і спокійно.

– Ваша матінка отримала перстень від бабусі, а та від феї Мелюзини. Люди думають, що то красива легенда, а то правда. Моя бабця теж свого часу мала справу з Мелюзиною. Я бачила штрихи вашої долі у вашому відображенні в калюжі, коли ви мене врятували.

Бертрада і сама не знала, нащо тоді вступилася за жінку. Юна красуня ніколи не була чуйною і доброю. Завжди мала свої інтереси і дбала лише про себе. Того разу ніби щось її штовхнуло. І зараз дівчина чомусь знала, що жінка каже правду.

– Як тебе звати? І звідки знаєш про перстень? – Перстень і справді передала Бертраді мати, коли вмирала, прошепотівши, щоб берегла його від очей і ближче до серця.

– Знаю, ваша світлосте, речі, пов’язані з Мелюзиною, завжди ніби кличуть до себе. Мене звати Белінда. Ваша матінка мабуть казала вам, що перстень треба тримати біля серця і берегти від чужих очей. І коли він з вам, вам все вдається.

Бертрада з подивом зрозуміла, що так воно і є. Коли носила перстень на ланцюжку на шиї під одягом, ніби все робилося за її бажаннями.
– Беліндо, ти будеш працювати серед моїх служниць, матимеш справу з моєю білизною і гардеробом.

Так Белінда, яка виявилась досить вправною покоївкою, стала наперсницею Бертради. Вона знала все про трави, вміла лікувати всілякі хвороби, могла іноді заглядати в майбутнє по кругах на воді, по жмиху з відварів трав, по лініях на руці.

Сьогодні, в перший день травня 1092 року в новий невеликий замок, який граф Анжуйський збудував для своєї прекрасної дружини, мав завітати король. Філіп I об’їжджав найсильніших феодалів королівства в надії домовитись про мир з кожним. В замку не вистачило б місця для всього королівського кортежу. Тож король мав приїхати лише з 30-ма людьми супроводу.

Бертрада допила келих вина, схопила кілька горішків з вази. Служниці щойно вдягли графиню і вклали її волосся, загорнувши зверху сіточкою. Нянька звітувала, що маленький чотиримісячний син Бертради, який народився в перший день 1092 року, почувається добре, їсть молоко годувальниці, спить і бруднить пелюшки.

Графиня, залишившись сама, зі втіхою оглянула себе: вагітність і народження дитини майже не змінили її фігуру, хіба що груди стали більш округлі і стегна крутіші, загалом вона залишилась стрункою і гнучкою. Розкішне вбрання світло-блакитного кольору, розшите по корсажу і низу блискучим сріблом, срібний з перлинами пояс,срібна сіточка в чорному волоссі виблискує перлинами. На плечах біла мантія зі срібним міховим оздобленням. Перстень матері Бертрада сховала на поясі на нижній сорочці.
“Ваша доля зробить крутий поворот в четверту луну нового року, коли ви розпустите волосся і проллється вино”.

Пророцтво було геть незрозуміле. Волосся розпускається щодня, вино проливається також. Тим більше, що в замку тиждень будуть гостювати наближені короля, які мабуть і купатися в тому вині захотять, бо за нього вже сплатив граф Анжуйський.

Ці думки поліпшили настрій Бертради, бо граф, звісно, нап’ється, і не буде приходити до дружини. Якщо раніше Бертрада хотіла завагітніти і завзято підсипала графу суміш трав, яку готувала Белінда, і їй це навіть подобалося, бо та ж Белінда навчила свою господиню, в які дні краще це робити, щоб і їй самій було приємно, то зараз, після вагітності і пологів, граф був їй огидний. І відмовляти йому в близькості ставало дедалі важче.

Почувши кінський тупіт вдалині, Бертрада, уроджена де Монфор, зараз графиня Анжуйська, прекрасна 22-річна молода жінка, слава про дивну красу якої йшла далеко за межами графства, спускалася сходами назустріч своїй долі, щоб увійти в історію з одним з найбільших скандалів в середньовічній історії Франції.