9058 Results in the "Фанфік" category
-
Розділ
я ніколи не розумію чому…
На полі бою душно. Скрегіт металу і важкий запах крові слідує за кожним, хто вижив після битви. Більшість адептів, що були на фронті, раніше жили в розкоші своїх орденів і не знали турбот, кожне вбивство перевертало шлунки та віддавалося провиною всередині. Одна справа…-
44.5 K • Ongoing
-
-
- Андрій, ти впевнений, що ми можемо розказати всім про нас? Ти точно готовий? - Валь, я тебе дуже сильно люблю. Я не можу більше мовчати. Мені складно все тримати в таємниці. Вони нащі друзі, вони нас зрозуміють. - Точно? - Я впевнений в цьому. - Люблю тебе. - І я. Хлопці були разом вже…
-
1.2 K • Ongoing
-
-
Розділ
я не хочу признавати…
Сидячи на кріслі в своїй студії, Джисон перебирав пальцями, нервно стукаючи ногою по підлозі, так що майже не було чути. Директор вже 20 хвилин читав нотації, точніше, все що він говорив мало сенс. Але Джисону не хотілось признавати цього. На дивані навпроти сиділа людина, яка не…-
3.4 K • Ongoing
-
-
Розділ
я не мученик, я – проблема.
Вей Вусянь стояв на невеликому піднесенні перед тренувальним майданчиком. Адепти у фіолетових ханьфу активно рухалися, змахуючи мечами і змінюючи стійки. Мечі блищали на сонці, а піт градом стікав із виснажених спекою та тренуваннями тіл. Перший Учень Ордену невдоволено…-
44.5 K • Ongoing
-
-
Розділ
Я не можу її забути..
РOV Лада: Прокинувшись в якомусь закинутому приміщенні, зв'язана з заклеєним ротом, я абсолютно нічого не пам'ятала, лише останню розмову з Остапенком, втім для чого йому мене викрадати, я не розуміла, раптом я почула якісь кроки, це був мій викрадач, на жаль я не…-
34.4 K • Ongoing
-
-
Розділ
Я не кусаюся
П'янкий, шляхетний аромат старих книжок, як заспокійливе, вгамовував пульсуючий біль у скронях. Повільний вдих сухої деревини, ледь відчутної кориці та гвоздики знову приносили полегшення й умиротворення. Ще на першому курсі Забіні вподобав завалений запорошеними книжками…-
1.5 K • Ongoing
-
- Попередній 1 … 18 19 20 … 906 Далі