Розділ 4. Ніч на 15 травня року Божого 1092

Дощ спадав на каміння, важкими краплями торкаючись землі, наче годинниковий механізм неба відраховував останні хвилини перед втечею. Бертрада стояла у вузькому прохідному коридорі з дерев за каплицею, її було не видно в темряві за кілька кроків.

“Коли двері відчиняться, дороги назад не буде.” Вона торкнулася кільця на шиї.

Легкі, майже нечутні кроки… Людина в плащі з каптуром, на два кроик далі – інша постать в плащі, в руці маленький смолоскип. Філіп з’явився з темряви, обличчя вкрите тінню капюшона. Його погляд упіймав її ще до того, як світло смолоскипа освітило її постать. Очі блищали — чи то від дощу, чи від чогось глибшого.

— Ви справді вирішили? — його голос був низький, таємний, як сама ніч.

— Я не повернусь, — прошепотіла Бертрада.

Її голос не тремтів. Вона знала, що так повинно бути.

Філіп простягнув їй руку. Його пальці були теплі, навіть попри холодну зливу. Бертрада відчула, як її долоня лягла в його — легко, ніби це було давно вирішено ще десь у минулому

Десь за мурами почулися тихі коні, приглушений оклик охоронця, який не помітив нічого підозрілого.

— Час, — сказав Філіп. — Якщо ми не підемо зараз, я сам попрошу вас повернутись. Але не просіть мене цього робити.

Вона всміхнулася — ледве помітно. Це була усмішка людини, яка зробила вибір.

Коли перший промінь сонця ковзнув по вежах, в замку ще панувала дрімота. Пташиний спів змішувався з дзенькотом відер біля колодязя, пахло вогким каменем і скошеною травою. Слуги тільки-но розпалювали вогонь у великій залі. Раптом тривожний дзвін покликав збиратися у дворі.

Графу повідомили новину:

– Графиня Бертрада зникла. Разом з нею служниця.

Лицарі перемовлялися поміж собою:

— Це викрадення! — вигукнув один.

— Або втеча! — поправив інший, з хитрим прищуром.

— Це гріх, — прошепотів чернець, ховаючи очі.

На графа ніхто не наважувався подивитись

– Вершники, вершники! – закричав смотровий зі стіни.

Посланець вмовляв його світлість графа не вбивати за звістки, бо його господар єпископ Шартрський бажає графу лише добра. Бертрада втекла з королем Філіпом і кількома його вірними лицарями, покинувши чоловіка, сина, спричинивши жахливий скандал.