Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
7 005
Words
24,9 M
Comments
9 549
Reading
86 d, 11 h
-
Рай – це прекрасне місце у світі, позбавлене турбот, болю та земних відчуттів. Там існують лише безкінечний спокій, тиша й ілюзія завершеності. Від самого зародження світу людина мріяла про нього – як про нагороду, як про солодкий шматочок, що лежить біля самого пирога буття. Ми тягнемося до нього, навіть не знаючи, що приховано по той бік дверей. Але пиріг не безкінечний, і пройти через… -
головного героя на ім’я Луї, який закохався в п’ятому класі в однокласника на ім’я Ян. Ян перейшов з іншої школи. Але так вийшло, що Луї боїться зізнатися в коханні й тільки спостерігає, як Ян розмовляє з дівчатами, яким він подобається. Сумне перше кохання, яке, можна сказати, буде невзаємним. Але що життя підготувало — ніхто не знає. І чим усе закінчиться — люди не в змозі вгадати. -
В третій частині ви любі глядачі потрапите у вир змін. Час не стоїть на місці і весь час щось міняється. Нові зустрічі, покращення, втрати. Але мета досі лишається тою самою. «вижити» чи зможуть герої пережити навали монстрів і лишитися цілими? Чи натраплять вони на шлях який веде їх до кращого майбутнього? Читайте далі і дізнайтеся. -
Лахан – п’ятнадцятирічний син гончаря з вулканічного острова Харун. Його світ обмежений родинною майстернею, жаром печей і мріями про життя за межами острова. Після землетрусу під кварталом ремісників відкривається давня кладка, а наступного дня до їхнього дому приходять люди, які знають про Лахана більше, ніж він сам. Чотири старі іграшки, прихована правда батька й сила, до якої він виявляється неготовим, змушують Лахана залишити дім… -
Біла омега, народжена від забороненого кохання Зраджена тими, кого любила, вона опинилася в лабетах Гірської зграї, де панує пропаганда та право сильного… Тепер вовчиця має обрати: залишитися вірною своєму серцю… чи стати зброєю у війні, яка знищить усе, що їй дорого.- 2,0 K • Тра 25, '26
- 4,9 K • Лип 14, '26
- 3,6 K • Сер 18, '26
-
-
Тридцять перша сторінка. Дівчина переміщувала власні долоні над клавіатурою ноутбука майже так швидко, як змінюється погода у Львові. Кома тут, крапка де-інде, іноді доводилося взагалі виправляти правопис слів. Але один абзац не залишав Стефані і спокою. Чоловік вдарив жінку. Це був не ляпас на щоку, ні. Це був грубий удар, як кажуть деякі, легкі тілесні ушкодження з наслідками. Їй здалося, що таке уточнення геть… -
Скай усе так само лежав на ліжку, намагаючись вирівняти дихання, і, закривши обличчя долонями, знесилено запитав: — Що це було? Ліксі щиро всміхнувся й ліг поруч, так само, як альфа нещодавно, обнімаючи його впоперек талії. — Він так іноді робить. Щось у стилі «збудимо й не дамо» у виконанні Генрі Найта, — упевнено сказав Фелікс. — Сподобалося? -
- Previous 1 2 3 4 … 701 Next


