Розділи
-
Напіваючи пісню, Ю лежав на ліжку животом, без футболки, оголюючи свою витончену спину з багатьма шрамами на ній, дивлячись в свій телефон, який був вимкненим. «ВА, ВА Я БУДУ НІЖНИМ І ВІРНИМ….» - ця пісня так і крутилася в його голові. Кімната в котрій він перебував була зовсім…-
1,7 K • Ongoing
-
-
288 рік від Завоювання До світанку у дворі Ормоллена зібралася вся охорона — двадцять чоловіків разом із Фареном і Корсо. Фарен прийшов одним із перших. Ніч ще не відступила повністю, над дахами тільки починало світлішати, а у дворі горіли три масляні ліхтарі. Люди перевіряли…
-
24,3 K • Ongoing
-
-
288 рік від Завоювання За сім тижнів Фарен устиг вивчити назву міста, достатньо місцевої мови для роботи й одну особливість Лісса, до якої так і не звик: золото тут любили дуже, а людину часом можна було купити дешевше за хорошого коня. Рабський ринок починав працювати раніше за…
-
24,3 K • Ongoing
-
-
288 рік від Завоювання Фарен розплющив очі. Над ним било в повіки незнайоме полуденне сонце, під спиною пік камінь, а з вітром тягнуло сіллю. Останнім, що він пам’ятав, був зовсім інший біль — той, після якого вже не прокидаються. Він не ворухнувся. Спершу прислухався до серця й…
-
24,3 K • Ongoing
-
-
Вітаю, друже ✨ Мене звати Даниіл і я український фентезі-письменник. Безкоштовно завантажуй повний текст книги у моєму Телеграм каналі та ділися з друзями 📚 Також слідкуй за новинками, слухай аудіокнигу та підтримуй: Telegram: https://t.me/danyil_writer LinkTree: https://linktr.ee/danyil_writer Donatello:…-
6,6 K • Ongoing
-
-
Соромно самій собі зізнатись - Я шукаю на фото твоє обличчя. В трамваї. Уявляю, Як ти заходиш, і наші погляди Випадково зустрічаються. Я дурний романтик. А може просто дурний. Переписка в нашому чаті Померла позаминулого місяця. Не хочеться тобі писати, бо... Бо Ми не…
-
364 • Ongoing
-
-
Блять. Я знаю. ридати чи стримувати сльози нарікати чи сміятися яке моральне право я маю жалітися у мене стеля над макітрой від голоду наче не вмираю сама лише вагу набираю одягу вдосталь Знаю.Не знаю.Знаю.Не знаю. карусель багатоповерхівки віу...віу...віу...віу... полегшає, я…
-
222 • Ongoing
-
-
Пасажири понапихувались у вагон метро згірше од шпротів мені від того огидно: вони пітні, втомлені як неживі тремося тілами в кутик ока від того набігла сльоза грьобаний метрополітен не знаю чого - мене розсмішив абсолютно серйозний коментар водія: "Пасажири, ви ж знаєте,…
-
222 • Ongoing
-
-
Щось гостре тикнуло Сонхву в бік, через що він різко прокинувся. Він кліпнув кілька разів, не розуміючи, чому не може повністю розплющити очі, аж поки не згадав, що вони серйозно набрякли. Бачив він лишень малесеньку смужку світу навколо, а саме кімнату хлопця, якого він майже два…-
43,1 K • Ongoing
-
-
Наступного ранку Сонхва ледь міг поворухнутися. З моменту пробудження він не вставав з дивана, відчуваючи, як розколюється голова, а тіло роздирає біль від численних ран. Наслідки виявилися куди гіршими за біль попередньої ночі: навіть принесений Хонджуном лід не дуже допомагав…
-
43,1 K • Ongoing
-
- 1 2 … 5 Next
