Розділи
-
~ Спогад 2 ~ Вересень 1996 року Гоґвортс — Отже, міс Ґрейнджер, — бурмотіла професорка Макґонеґел, уважно переглядаючи підсумкові оцінки СОВ, повільно проводячи пальцем униз пергаменту. — Десять «відмінно»… — вона зробила коротку паузу, — і одне-єдине «добре» з…-
120,4 K • Ongoing
-
-
Розділ сімнадцятий — Чорт забирай, я так жерти хочу. — Думаєш, ти тут один такий особливий? Двоє вартових гомоніли, перегукуючись між собою. Обидва стояли біля дверей, спершись спинами на холодну стіну за ними. — То може відпочинемо? — ліниво протяг перший. — Поки…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
Розділ дев’ятнадцятий 19 січня 2005 року Порт-де-Брюм, північне узбережжя Франції Простір зімкнувся навколо них різко, майже беззвучно, і вже за мить усе стало інакшим. Засніжені пейзажі Північної Франції миттєво зникли, поступившись вузьким вуличкам і старій…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
~ Спогад 3 ~ Вересень 1996 року Клас захисту від Темних мистецтв, Гоґвортс — Темні мистецтва, — мовив Снейп своїм звичним холодним тоном, — численні, різноманітні, мінливі й вічні. Боротьба з ними схожа на сутичку з багатоголовою потворою: щоразу, коли відрубують одну…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
🎧 Всеосяжне та гнітюче передчуття чогось невідворотного почало ширитися селищем разом зі спекою. І якби хтось сказав, що не відчував цього, він був би брехуном. Все почалося зі смерті Хаяте. Він загинув у першу найбільш задушливу липневу ніч, коли літо врешті захопило…-
41,9 K • Ongoing
-
-
Спочатку звук видався частиною сну Сонхви. Тепла озерна вода огортала його шкіру, промені сонця сяяли крізь поверхню, освітлюючи глибини. Він не міг вдихнути: тіло повністю підкорилося товщі води, волосся парило над головою. Коли він поглянув на свої пальці — ті вже вкрилися…-
125 • Ongoing
-
-
Атлас. Цей крейсер вічно кружляє навколо Землі. Його огортає тиша космосу, а людство ховається тут від катастрофи. Та чи прийде порятунок? Чи з’явиться він звідти, звідки ніхто не чекав? Бог? Ні. Бог покинув людство, коли воно найбільше потребувало його. Чи зможуть люди…-
6,0 K • Ongoing
-
-
-
– Я б пішов, та маю наглянути за учнями. Вода, панамки – сама розумієш. Ірука стояв у затінку, притиснувшись плечем до стовбура дерева. Раз по раз він кидав погляд на малих, щиро не розуміючи, як вони можуть гратися на сонці у таку спеку. Пропозиція піти по морозиво, доки натовп зі…-
41,9 K • Ongoing
-
-
Наступний день. Ранок. Сонце освітлює кімнату. Майкл не спав всю ніч. Не зміг заснути. Слова батька і та сцена, де він підносив Евана до аніматроніка, не покидали його голову і не давали спокій. Еван ще спав. Майкл обережно встав з ліжка, намагаючись не розбудити його. Він пішов у…-
16,8 K • Ongoing
-
- 1 2 … 4 Next
