Розділи
-
ЧАСТИНА ІІ ЗРАДНИК Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони, I плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають, смутні. З тобою ми вдвох не зітхали. Ніколи не плакали ми; Той сум, оті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі. – Генріх…-
128,6 K • Ongoing
-
-
Частина 1. Перші ознаки проблеми Час підходив до обіду, тож вирішили поїсти консервами прямо на ходу, щоб не втрачати час. Альоша сидів на своєму місці, вишкрібаючи залишки з майже порожньої консерви. Хрест свій обід вже доїв, але банку не викинув, а залишив на підлозі, щоб…-
36,3 K • Ongoing
-
-
Частина 1. Спокійна дорога Після Тайшета дорога здавалася неймовірно спокійною. Майже нудною. Тепловоз котився вперед рівним ходом, колеса вистукували монотонний ритм. За вікнами розстилалася сибірська тайга — нескінченні ліси, що тяглися до самого небокраю. Сосни, ялини,…
-
36,3 K • Ongoing
-
-
Частина 1. Підготовка – наше все Тепловоз котився вперед, залишаючи позаду Зиму. Ліс за вікнами був зеленим, живим. Птахи співали, вітер шелестів листям. Звичайна, нормальна природа. Але Альоша знав — це не надовго. Попереду був Тайшет. Місто-привид. Місто, що перетворилося на…
-
36,3 K • Ongoing
-
-
Розділ шістнадцятий — Ти що хочеш? — Я мушу терміново поговорити з ним. Наодинці. Джіні витріщилася на неї так, наче Герміона щойно зізналася, що збирається добровільно стрибнути в пащу дракону. — Ти ж не серйозно… — видихнула Джіні. Герміона мовчала. Цього було…
-
128,6 K • Ongoing
-
-
Втягнувши якомога більше повітря, Едгар потягнув величезну гілку до берегу. Та впиралася сучка́ми у землю, явно не бажаючи потрапити у воду, та все ж таки програла цю битву. Та помста не змусила себе чекати: гілка потягнула хлопця за собою у глибини озера, і той би пішов із нею…-
29,9 K • Ongoing
-
-
Ранковий, теплий вітерець грайливо теребив чуб, що дратувало — потрібно було постійно поправляти його, щоб не ліз в очі. Гілки дерев ледь помітно гойдалися на фоні чисто-блакитного неба — чи то від того самого вітру, чи то від збуджених пташок, що маленькими стрибочками…
-
29,9 K • Ongoing
-
-
Тепле, тьмяне світло таверни відбивалося в блідо-блакитних очах Барбосси яскравими відблисками. Сидячи за столом в кутку і неквапно посьорбуючи ель з дерев'яного кухля, він особливо не зважав на те, що відбувалося довкола, адже навкруги буяв хаос: гупали кухлі, реготали моряки,…-
1,4 K • Completed
-
-
Розділ пʼятнадцятий Герміона, Невіл і Джіні втрьох сиділи біля багаття, подалі від табору, намагаючись переварити те, що сталося. За кілька кроків від Герміони, яка сиділа біля Невіла на дерев’яній колоді, Джіні знову й знову метала блискавки в дерево. Воно тріщало, диміло,…
-
128,6 K • Ongoing
-
-
Розділ чотирнадцятий Кілька днів потому. Герміона щосили дерла шкіру старою жорсткою губкою, ніби могла стерти з себе паніку, що вп’ялася в тіло, наче друга шкіра. Вона терла плечі, руки, груди — швидко, ривчасто, майже до болю, ніби могла змити тривогу, яка душила її щоразу,…
-
128,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 8 9 10 … 1 321 Next
