Розділи
-
*** POV Косач Дорога до міністерства промайнула повз мене, якимось технічним коридором. У машині мені було задушливо, в горлі неприємно дряпало слизову, чітко натякаючи на перші ознаки застуди, а лобове скло різало очі холодним світлом ранку. Насправді ж мені хотілося тільки…-
14,8 K • Ongoing
-
-
Туман був густий, наче живий, обволікав Енжел холодною вологою пеленою, застилаючи все навколо. Вона йшла разом із Хамфрі, але не бачила його обличчя, ніби він навмисно від неї відвертався. Її власні лапи тонули в тумані, наче в сипучому піску, а за її спиною пролунав ледве…-
49,4 K • Ongoing
-
-
Ранок. Теплий, легенький вітерець лоскотав щоки, викликаючи мурашки по шкірі. Промінь сонця світив крізь повіки, розсіючи темряву м’якою білизною. Вже звичний ансамбль співаючих пташок і шелесту листя ласкав вуха. Та сьогодні до них примішалися знайомі голоси. Вони звучали…-
56,1 K • Ongoing
-
-
Вона любила лишати засоси на його тілі – на його білій тонкій шкірі (як тільки вона не зашкарубла за майже цілий рік поневірянь, блукань лісами, під дощами і холодними вітрами, спання у наметі під однією ковдрою з двома іншими хлопцями, у бруді, поту, крові та лайні), де вони…-
56 • Completed
-
-
Вечір. Дівчата повернулися з лекцій, обидві виснажені. - Це був, безперечно, найважчий день... - від втоми та роздратування Енід падає на ліжко, зариваючись носом в подушку. Тільки-но перевертенька заплющує очі, як відчуває сильний ляпас по сідницях. - Вен, що за чорт?! - Хоча б…
-
1,1 K • Completed
-
-
Я спускався гвинтовими сходами так тихо, ніби був привидом на власних поминках. З кожним кроком музика з тераси ставала все тихішою, а мої параноїдальні думки — все гучнішими. Я готувався до найгіршого. До того, що побачу їх разом. До того, що почую зізнання, яке розіб'є мені…-
47,6 K • Completed
-
-
Я спускався гвинтовими сходами так тихо, ніби був привидом на власних поминках. З кожним кроком музика з тераси ставала все тихішою, а шум хвиль Середземного моря — гучнішим. Сходи вели до приватного виходу з пентхауса, який спускався прямо до нижньої набережної. Тієї самої…
-
47,6 K • Completed
-
-
Я досі пам’ятаю свій останній день на березі так само чітко, як ніби це сталось учора. Того ранку я встав удосвіта, ще до того, як сонце піднялося над дахами верфі. У кишені я стискав зім’ятий папір - контракт на рейс до південних портів. Дев’ятнадцять років… Мати плакала, але я…-
10,9 K • Ongoing
-
-
Містечко пахло рибою і вугіллям. Вузькі вулиці були вкриті сіллю, яку вітер з моря заносив аж у двори. Я йшов із невеликою торбою за плечима, в якій лежали кухонний ніж, кілька спецій у полотняних мішечках і старий кухарський фартух. Усе моє життя вміщалося у цю…
-
10,9 K • Ongoing
-
-
Ви дочитали цю історію. Можливо, у вас залишилося більше запитань, ніж відповідей. І це правильно - бо море ніколи не говорить прямо. Воно лише віддзеркалює: показує не те, що є, а те, що у тобі. Море не судить, не виправдовує, не пояснює. Воно просто дає тобі час - щоб почути самого…
-
10,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 6 7 8 … 1 350 Next
