Розділи
-
Розділ тридцятий 7 лютого 2005 року Залізничний вокзал Гавра, Франція Залізнична станція гуділа голосами, свистками й гуркотом потягів. Усі кудись поспішали вздовж платформ, тягнули за собою валізи, перекрикувалися й губилися в нескінченному шумі вокзалу. Герміона ж стояла…-
277,3 K • Completed
-
-
~ Спогад 16~ 30 червня 1997 року Гоґвортс Небо того дня було напрочуд ясним. Майже болісно красивим. Сонце м’яко освітлювало чорну гладь озера, легкий вітер колихав дерева довкола, а над Гоґвортсом повільно пливли світлі літні хмари. Світ виглядав так, ніби нічого не…
-
277,3 K • Completed
-
-
ЕПІЛОГ 7 лютого 2005 року Франція ♫ 500 Miles — Peter , Paul and Mary Ревіння потяга прорізало тишу й змусило Герміону різко розплющити очі. Вона сіпнулася, судомно вдихаючи повітря. Серце калатало десь у горлі, так сильно, ніби намагалося вирватися з грудей. Кілька секунд вона…
-
277,3 K • Completed
-
-
Вечеря. Вечеря. Ніколи раніше це слово не хвилювало так сильно. Ввечері після дня народження Ренджі вони з Какаші домовилися повечеряти. Так, це траплялося і раніше. Останнім часом вони доволі часто їли щось разом, проте на цей раз це мало бути… Однозначно, це мало бути…-
95,5 K • Ongoing
-
-
Акане ненавиділа тікати. Неважливо, від чого або від кого, неважливо, як добре їй це вдавалося. Фінал завжди був один – пекуча відраза до самої себе. Тому цього разу, щоб не розтягувати цю огиду на два довгі місяці, вона з усіх сил намагалася запевнити себе, що так було правильно.…-
95,5 K • Ongoing
-
-
«Дорогий сенсею, дякую за ваш попередній лист! Дуже рада, що у вас все добре. Сподіваюся, ви не сумуєте, бо як тільки ми завершимо місію, я б хотіла повернутися до тренувань із вами та пані Цунаде. Не можу повірити, що вдома настільки холодно. Тутешня спека доводить мене до сказу!…-
95,5 K • Ongoing
-
-
Якби не хрипке, ледь чутне дихання, вона здавалася б мертвою. Кров на одязі та шкірі висохла огидною коричневою кіркою, а з волосся стирчало лісове сміття. Какаші потягнувся до неї та обережно дістав довгу соснову голку, що заплуталася в брудних пасмах. Він стояв над ліжком і…-
95,5 K • Ongoing
-
-
Розділ 7 Звичайний Ранок Він тримав її міцно, обома руками, ніби не хотів відпускати цей останній момент. Невже вони більше ніколи не побачаться? Невже вони дійсно більше ніколи не побачаться?! Він не міг у це повірити. Він почав прокручувати в голові спогади всіх…-
6,6 K • Ongoing
-
-
ЖК у спальному районі, поглинутому блекаутом планових відключень, зовсім не скидається на вінтажний триповерховий будинок у центрі. Сова мимохідь глянув на велетенський людський мурашник, що втопав у темряві, і мовчки пішов за супутницею. Їх обох трохи хитало під несподівано…-
4,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 3 4
