Розділи
-
- За мною, - вигукнув я і помчав у вказаному напрямку. Варта трохи забарилася, але потім, мабуть, спрацював рефлекс на людину, що тікає, і на ганку перед дверима першим мене наздогнав сотник, а потім решта правоохоронців. - Ламайте двері, - наказав я начальнику міської охорони. - Не…-
41,8 K • Ongoing
-
-
Через три хвилини швидкого бігу ми прибігли на вулицю, яскраво освітлену магічними ліхтарями, на якій вже стовпилися стражники та роззяви. Серед присутніх я помітив двох стихійних магів та начальника варти Натана Бока. Вони, мабуть, щойно приїхали верхи, і сотник входив у курс…
-
41,8 K • Ongoing
-
-
– Я не піду. – Пане Ґізо… – Тецу, кого ти мені привів? Дівку з дитиною?! Ренджі кашлянув в кулак і тихо пробурмотів: – Мені сімнадцять… – Мені до сраки, малюче! Пан Ґізо, ні, старий дідуган Ґізо виявився ще тою скалкою в дупі. А до того ж набагато меншим та сухішим, ніж…-
69,5 K • Ongoing
-
-
Коли я розробив закляття Стріли Темряви, воно мені здалося дуже небезпечним. Я додав обов'язковою умовою його активації наявність цілі. Ну і завдяки цьому, я можу стріляти в натовп, не боячись, що воно потрапить у когось стороннього. Але тут є і зворотний бік, я не можу стріляти їм…
-
41,8 K • Ongoing
-
-
Розділ 1. Ніч, коли карти лягли не так 1666 рік. Річ Посполита. За триста чотирнадцять років до того, як народиться хлопець, який отримає шрам у формі блискавки. Ніч була така густа, що здавалося, ніби хтось вимкнув світло в усьому світі. Місяця не було видно — чи то хмари його…
-
Серед виточених вітром в округлі фігури будівель не було і натяку на зелень. Селище, заховане в каньйоні, оточене пустелею та розжарене на сонці, з перших хвилин непривітно зустріло мандрівників. І з плином довгих, спекотних днів ця ворожість лише повільно наростала. Чунін з…-
69,5 K • Ongoing
-
-
Какаші намагався бути надто зайнятим, щоб про щось думати. Тут, на його кухні, де ранкове сонце вже нагріло підлогу, а вітерець із прочиненого вікна дарував приємну осінню прохолоду, тепер лунав монотонний хрускіт кавових зерен, які він молов вручну. Це був подарунок Гая на день…-
69,5 K • Ongoing
-
-
Розділ двадцять пʼятий 28 січня 2005 року Табір смерті «Кап-Ґрі-Не», північне узбережжя Франції Свідомість поверталася не відразу. У голові ще жили уривки минулого: знайомі голоси, обличчя, події — вони змінювалися один за одним, ніби Герміона й досі перебувала…-
203,3 K • Ongoing
-
-
На небі з’явилися перші зірки. Не було чутно нічого, окрім шелесту листя від прохолодного вітру, негучного шуму і гавкіту вуличних собак у далечі. “Мабуть, таких звуків багато і вдень, та тоді ніхто не звертає на них уваги” — подумав Едгар, якого неабияк це все напружувало.…-
42,6 K • Ongoing
-
-
Старий, пошарпаний ангар зустрів їх запахом іржі, пилюки та вогкості. Як тільки двигуни корабля охололи, Келлі та Естер одразу взялися до справи. Поки біологічний інтелект перевіряла системи, підраховуючи відсотки пошкоджень, Келлі вийшла назовні, щоб оглянути їхній транспорт…-
11,0 K • Ongoing
-
- Previous 1 2 3 4 … 43 Next
