Розділи
-
Для неї, крихітної синички, чию подобу вона так любила приймати, Ейс завжди пах липою. Свіжою й ніжною, щойно розквітлою, коли на його щоках проступав яскравий рум’янець. Солодкою і соковитою, коли посмішка ставала хитрою, грайливою. Деревно-гіркою, майже зів’ялою, коли демони…-
28 • Completed
-
-
Через час якийсь — стоїть він. А воїн вже там — за спиною, за ним. Навколо тиша; грім там, де воїн. Попереду силует стоїть серед покóю. Заважає йому, помічнику мрійноокого. Дивиться очима, не дає пройти, Хоч і стоїть без рухів яких. Помічник ворухнеться, Вітер…-
307 • Ongoing
-
-
- Як тебе звати? – раптово запитав Факелоносець, кидаючи поверх карту із більшим значенням. - Ми наче не в такі ігри починали грати, - звів до нього очі Кленсі. – Ти ж знаєш, не дуркуй. - Я маю на увазі, яке твоє справжнє ім’я? Кленсі завмер. Він повільно роззирнувся довкола,…-
910 • Completed
-
-
Тимур сопе у шию Назара. Інший міцно обіймає його. Шоста ранку, вони втомлені, але задоволені. На вулиці тиша, дуже рідко проїжджають машини. У кімнаті чути лише цокання годинника. Назар читає новини у своєму телефоні, поки його не відволікає тихий стук у двері. Через якусь мить, у…-
71 • Ongoing
-
-
На вулиці свистить вітер, шархутить листя на деревах. Люди біжать у теплі домівки. Живуть життя. А деякі люди ці життя рятують. Зараз два лікарі-хірурги сидять у кабінеті, п'ють чай. На годиннику близько одиннадцятої вечора. Нічна зміна. Останнійм часом у них збігаються графіки…-
71 • Ongoing
-
-
Ранком Мейлі весело мчав з їдальні до трейлера, у якому з порогу вигукнув: - Пане! Я приніс вам снідано-о! А! - повз нього, зі швидкістю випущеної кулі, майнуло щось маленьке, але довге, цим і злякавши. Руки з тацею затремтіли. Тарілка супу на ній перекинулася, і весь вміст розлився.…
-
289,9 K • Ongoing
-
-
У цьому світі ніщо не проходить безслідно. Кожен рух — камінь, кинутий у гладь води: кола йдуть далі, ширше, зачіпаючи те, що, здавалося б, не має з ним нічого спільного. Ми звикли думати, що наслідки бувають у великих вчинків — подвигів, зрад, рішень, від яких залежать долі. Але, на…
-
Сонячний день, що закономірно добігав свого кінця, поступово переходив у вечір. Блакитне небо на сході ставало більш темнішим, а на заході, сонце починало ховатися за масивними горами, котрі було видно навіть зі столиці Анурії – Лодіуму – стародавньому місті, котре існувало…-
12,0 K • Ongoing
-
-
Вони були у дорозі кілька діб і за цей час охоронці лиш кілька разів заглядали всередину вагону, щоб перерахувати всіх. Протягом усієї подорожі не приносили а ні їжі, а ні води та не дозволяли сходити до туалету, через що Калебу Ґілту і справді довелося сходити під себе. І не…
-
12,0 K • Ongoing
-
-
Залиш надію, кожен, хто сюди заходить. Надія — остання з почуттів, яку людина відпускає. Навіть у мить смерті, навіть біля самих дверей безодні, вона може тремтіти в грудях, немов тепла іскра. Вона дурна, сліпа і вперта, немов дитина. І саме тому — небезпечна. Тому що часом не дає…-
246,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 2 3 4 … 8 Next
