Розділи
-
Прижмурившись, Едгар з захватом дивився на поле. Те повністю порожнє, і, здавалося, нескінченне поле, що знаходилося за домом Сема і Белль. Сонце, що вже сягло своєї найвищої точки, освічувало сліпучим світлом кожен будинок, кожну суху гілочку і кущик в сірій землі. Голова…-
59,1 K • Ongoing
-
-
Ранок. Теплий, легенький вітерець лоскотав щоки, викликаючи мурашки по шкірі. Промінь сонця світив крізь повіки, розсіючи темряву м’якою білизною. Вже звичний ансамбль співаючих пташок і шелесту листя ласкав вуха. Та сьогодні до них примішалися знайомі голоси. Вони звучали…
-
59,1 K • Ongoing
-
-
Тяжко дихаючи, Едгар мчав через двір. Рюкзак, недбало накинутий на плече, тихенько гримів своїм змістом. Та в хлопця не було часу надіти його як слід: він спішив до Емз. Страх і тривожні думки підганяли його вперед. Він здогадувався, що сталося з подругою. Хлопець зупинився…
-
59,1 K • Ongoing
-
-
Соромно самій собі зізнатись - Я шукаю на фото твоє обличчя. В трамваї. Уявляю, Як ти заходиш, і наші погляди Випадково зустрічаються. Я дурний романтик. А може просто дурний. Переписка в нашому чаті Померла позаминулого місяця. Не хочеться тобі писати, бо... Бо Ми не…-
364 • Ongoing
-
-
Блять. Я знаю. ридати чи стримувати сльози нарікати чи сміятися яке моральне право я маю жалітися у мене стеля над макітрой від голоду наче не вмираю сама лише вагу набираю одягу вдосталь Знаю.Не знаю.Знаю.Не знаю. карусель багатоповерхівки віу...віу...віу...віу... полегшає, я…
-
222 • Ongoing
-
-
Пасажири понапихувались у вагон метро згірше од шпротів мені від того огидно: вони пітні, втомлені як неживі тремося тілами в кутик ока від того набігла сльоза грьобаний метрополітен не знаю чого - мене розсмішив абсолютно серйозний коментар водія: "Пасажири, ви ж знаєте,…
-
222 • Ongoing
-
-
Мене звати Акумо Драгон. Я — експеримент №318 корпорації «Астрис». Напівлюдина, напівендермен. Дата мого народження — 18 квітня 2139 року. Зараз мені 165 років. Колись я був звичайною дитиною. Але мій батько, головний учений корпорації «Астрис», вирішив перетворити мене на ключ до…-
0 • Ongoing
-
-
Є моменти, коли щось всередині раптово тріскає. Тихо, непомітно, без драматичних звуків, але з такою силою, що ти завмираєш, намагаючись зрозуміти, що саме зламалося. У мене це сталося наступного дня. Ярик писав короткі повідомлення: обережні, теплі, такі, що не тиснули. Але…-
2,2 K • Ongoing
-
-
*** POV Шаблій — …ну так, а свідки? — Та які там свідки? Нормальні люди вночі сплять. Простір нарадчої кімнати поступово заповнюється звичними репліками. Хтось ліниво обговорює криваві деталі вранішнього вбивства, хтось, закинувши руки за голову, дозволяє собі кілька хвилин…-
14,8 K • Ongoing
-
-
*** POV Шаблій — Таким чином, навіть за великого бажання Матвієнко фізично не міг скоїти це вбивство… Я слухаю Тараса в піввуха, хоча й так знаю, що ця гілка розслідування впевнено веде у глухий кут. Але, як нормальний керівник, даю йому договорити, з поваги до виконаної роботи і…
-
14,8 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 19 20 21 … 28 Next
