Розділи
-
Світ, який уже помер Небо над Нью-Йорком давно перестало бути тим небом, яким його пам'ятала більшість. Уже довго воно було важкою червоно-сірою пеленою, пронизаною чорними смугами диму. Сонця давно не було видно. Воно існувало десь там, за хмарами попелу, але його світло не…-
5,2 K • Ongoing
-
-
Гоґвортс, Гоґвортс, Гоґвортс… Якісь із твоїх стін уже старі, якісь — тільки нещодавно відбудовані, а деякі ще навіть не пройшли свого повного життєвого шляху, та вже втратили блиск чистого каміння. Напевне, те саме можна сказати й про обличчя, які раз у раз наповнюють твої…-
64 • Ongoing
-
-
Мерилін постукала двічі. — Заходь. Вона відчинила двері. Аластор стояв біля невеликого столика. На ньому — пляшка віскі, дві склянки, попільничка. Десь у кутку неголосно грало радіо, голос диктора губився за музикою. Все виглядало до непристойності звичайно. — Дякую, що…-
12,8 K • Ongoing
-
-
Вона любила лишати засоси на його тілі – на його білій тонкій шкірі (як тільки вона не зашкарубла за майже цілий рік поневірянь, блукань лісами, під дощами і холодними вітрами, спання у наметі під однією ковдрою з двома іншими хлопцями, у бруді, поту, крові та лайні), де вони…-
56 • Completed
-
-
Школа Нокфелла. Кабінет директора. Через чергову бійку двоє парубків вкотре коротали свою перерву тут. Здавалося, навіть повітря між ними відчувалось важче, ніж деінде. З їх очей наче стріляли іскри від ненависті один до одного. Тревіс Фелпс кривив свою пику, важко дихаючи у бік…
-
2,6 K • Ongoing
-
-
Це здавалося б звичайний ранок для Гаррі. Хлопчик прокинувся від настирливого грюкоту в дверцята комори і верескливого голосу тітки Петунії. -Прокидайся ,ледацюго і йди готуй сніданок ! - "знов за своє, скільки ж можна,якщо я всіляк допомагаю в більшості хатніх справ,то хоч…
-
Дощ почався ще до страти. Він стікав із чорних прапорів, із кам’яних гаргуйлів, із лез сокир, залишаючи на дворі палацу запах мокрого заліза й гнилої троянди. Я стояла під аркою, стискаючи пальцями холодний оксамит плаща, і дивилася, як натовп кричить від захвату. А він —…-
108 • Ongoing
-
-
Він стояв навколішки в майже пустому кабінеті; голова опущена, мов кається в гріхах – не вистачить пальців, щоб всі перерахувати, а головна диявольська спокуса сиділа зовсім поряд, інколи кидаючи на нього крижаний, зверхній погляд. Приниження. Збудження. Гра. Вона робить…
-
300 слів Біль… Страждання… Агонія… Це все, що могли відчувати зараз жертви Фейтана, і він це все чудово усвідомлював, але не міг вже нічого зробити – він вже був залежним від катування людей. Йому вже набридла ця робота, але нічого не поробиш – «Геней Рьодан» потребує його…-
313 • Completed
-
-
- За цими горами - повіт Тан’янг, - схиливши голову відмітив старий Тао, повівши плечима і очищуючи апельсин. Тао Мо не втримався, щоб не визирнути за завісу. Холодний зимовий вітер негайно увірвався всередину, зовні нічого не було видно через заметіль. - Молодий паничу, щось…
-
28,0 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 15 16 17 … 32 Next
