by Сріблятко —По поверненню до села хлопці хотіли звернутись до Пані Куребаяші. День уже перевалив за обідню пору. Вони йшли пліч-о-пліч і котили поруч велосипеди. Йошікі боявся, що через його ситуацію з фрагментом Хікару рано чи пізно постраждає. Тепер, після злиття не було найменшої надії, що…
by Defensor —Розділ 5 Вміння думати про майбутнє, уявляти його - визначальна властивість людської натури. Але не вампіра. Спайк звик жити одним днем, полюванням на жертву, ідеєю битви. Після того, як його кинула Дру, вирішив не прив’язуватись ні до кого. Так простіше. Але зараз все стало…
by Котлета-кун —457 слів Рудошмот здригнувся, коли Фіалка притиснулась до нього своїм тілом, ніби заспокоюючи. — Мурко нам показав де треба заховатися. Рудошмоте, де тебе носило? Ти весь в колючках ожини! Не дивно, що вона так перелякалася за нього. Рудошмот був в багні,…
by Rubi_Rabbit —Шакі. Наступний день після заселення Я знову біжу. Від темряви, яка поглинає все навкруги. Ще трішки — і забере мене з собою, як забрала все, що позаду, у непросвітну безодню. Чому? Чому? Переді мною — батько і сестра. Але скільки б я не біг — наздогнати не можу. Кожен крок…
by Нора Снарт —Бажання Лі Юя догодити Принцу Цзіну було не зовсім безпідставним. Він читав оригінальну книгу і знав, що хоча Му Тяньчи мав роль тирана, він не одразу став безжальним убивцею. У той час, коли Му Тяньчи був ще Принцом Цзіном, його можна було назвати хіба що замкненим і холодним.…
by sifia —Кирій сидів на кухонному табуреті, тримаючи в руках чашку з охололою кавою, і намагався вдавати, що присутність Артема в його квартирі — це просто тимчасовий кошмар. Але пістолет, який зник зі столу, і папери з якимись шифрованими записами, що Артем гортав на ноутбуці, нагадували:…
by Kobra Anakondovna — Вона прокинулася різко, наче хтось вирвав її з глибини за волосся, не залишивши ані шансу на м’яке повернення, ані на оті знайомі, поступові, заспокійливі переходи від нічного провалля до ранкової реальності. Спочатку була лише сухість у роті, неприємна, аж пекуча. Потім…
by Сріблятко —Виття хвилею поширилось усією стежкою. За мить крамнички рвучко позачинялись, і настала підозріла тиша. Хікару миттєво потягнув Йошікі за руку кудись убік дерев. Кіт лишився доїдати морозиво, що тепер розтікалось тротуаром. — Швидше, Йошікі, сховайся за мною і мовчи, —…
by Elis_Maier —Сьогодні Бог благословив мене: місце замовлення недалеко, пригород Ньютон. Мотель із вицвілими шторами, килим кольору старої кави, адміністратор дивиться крізь мене — значить, усе як треба. Три тіла, третій поверх, коридор пахне озоном і дешевим освітлювачем повітря. Мої хлопці…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.