Розділ 2 Порушник протоколу

Гул кроків повторюється вічно, так само, як Уроборос поїдає себе. Вектор наповнював тишу коридорів своїми кроками, поки DIGI пояснював йому мету завдання.

– VE–001A, твоє завдання – це патрулювання зони обслуговування шатлів. Під час патрулювання ти маєш доступ до камер ангару. Слідкуй, щоб протоколу усі дотримувалися. А порушників лови!

– Хто мені дасть спорядження?

– Тебе на вході чекає охоронець, якого ти заміниш. Він дасть тобі усе необхідне. Також не перевищуй своїх повноважень!

– Усе ясно!

Вектор наблизився до важких металевих дверей. Він поклав руку на сканер праворуч. Після сканування пролунав дзвінкий звук, а двері відчинилися з гуркотом, що пролунав на десятки метрів. Перед Вектором була крихітна перехідна кімната, а попереду – ідентичні двері. Щойно він зайшов, двері за ним швидко зачинилися, наче хотіли когось убити. Зверху з’явилися голограмні лінії, які повільно сканували кімнату, опускаючись до самого дна. Коли сканування закінчилося:

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Ідентифікація особистості…
Тип/Вид: Кібер–агент
Особа/Модель: VE–001A
Озброєння:Відсутнє
Заборонені предмети/речовини: Відсутні
Викрадені предмети/речовини: Відстуні

Обробка даних…

ДОСТУП ДОЗВОЛЕНО! 
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Двері перед Вектором повільно відчинилися, і до нього підійшов охоронець.

– Аналіз: Це, ймовірно, охоронець, якого я замінюю. За спорядженням нагадує солдата, в руках…
– Аналіз перервано!

Охоронець оглянув його з недовірою.

– Вектор! Ти мусиш слідкувати тут за порядком, тобі ясно?
– Так! Я буду слідувати протоколу, що в мене закладений.

Охоронець передав йому зброю. Коли Вектор узяв її, його руки від ваги одразу потягнуло до землі, але він швидко адаптувався.

– Ця зброя паралізує порушника, але використовуй у крайньому разі! – сказав охоронець, показуючи пальцем на зброю.

– Усе зрозуміло! «У крайньому разі».
– А тепер іди! Ти й так багато часу йшов сюди! – Сказав він, прямуючи до дверей.

Вектор зробив кілька кроків і вийшов до спускової платформи, з якої було чудово видно дуже просторий ангар. Усюди було чути звуки удару по металу, зварки та її запах, гудіння великої техніки. Крізь гучний звук ледве можна було почути людські розмови. Уся площа була заповнена платформами з шатлами. Деякі з них були підняті аж до стелі, де маніпулятори ремонтували або розбирали їх.

– Увага! Працівники 51-го відділу – можете йти на обід. Вас замінить 91-й відділ! – пролунав усюди голос DIGI. Вектор спустився на платформі вниз і почав ходити між платформами шатлів.

– Аналіз: Десять рядів. Кожен ряд має п’ять платформ. Загалом 50 платформ для шатлів.
– Аналіз тривав: 0.36 секунд.

Він продовжував ходити, розглядаючи шатли й роботу людей. Коли він проходив повз працівників, вони починали працювати старанніше. На їхніх обличчях читався страх перед Вектором.

– Аналіз: Я бачу, вони бояться мене, але чому? Можливо, когось іншого?
– Аналіз призупинено!

Вектор озирнувся, щоб знайти того, кого можуть боятися, але нікого підходящого не знайшов.

– Продовження аналізу: Нікого. Можливо, є інші причини? Я вже й так багато часу тут, я мушу патрулювати!
– Аналіз тривав: 2.03 секунд.

Вектор швидким темпом закінчив обходити ряд і перейшов до іншого. Спорядження від його руху стукало по металевому корпусу. Тонкий стукіт був неприємним для оточуючих, але бездушний робот його не чув. Його зупинив чоловік.

– Вибачте! Ви часом не можете підказати, де знаходиться шатл №89? – Сказав чоловік із ноткою хвилювання.

– Так, звісно! Зачекайте декілька секунд!

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Розшириний Аналіз!
Мета:Найти Шатл під номером 89!
Розпочинаю аналіз відомих даних…

1. Кожен ряд має по 5 станцій!
2. Рядів усього 10!
3. Я маю доступ до камер!

Підсумовування даних…

План пошуку:
Крок 1: Підключитися до камер!
Крок 2: Проаналізувати кожну станцію!
Крок 3: Знайти Шатл №89!
Крок 4: Повідомити людині місце шатлу!

План дій завершено!

Підключення до камер…
Перший ряд: №90; №33; №41; №67; П’ята станція порожня!
Другий ряд:№08; №96; Третя станція порожня! №89!

Відповідь: 2 ряд, четверта станція!
Аналіз тривав: 23.57 секунд!

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

– Шатл під номером 89 знаходиться в другому ряді, на четвертій станції! – Сказав Вектор, показуючи пальцем напрямок.
– Дякую! – Працівник одразу пішов швидким, нервовим кроком.

Вектор дивився йому услід, але швидко повернувся до обходу рядів. Звуки техніки й роботи працівників, ця напруга не давала оточенню наблизитися до тиші. Потім цей непомічений хаос навколо Вектора перервав DIGI.

– Кібер-агент VE–001A! Було помічено дивна поведінка працівника. Твоє завдання – провести обшук і короткий допит! Його розташування: 6 ряд, перша станція!
– Слухаюсь!

Вектор побіг! Ритмічні, грубі кроки по металу лунали по всіх рядах. Його механічний біг викликав тихе тертя металу всередині себе. Коли на його шляху були люди, він не зупинявся. Ніхто не мусив стояти на його шляху! Це траплялося кілька разів: він штовхав людей, які не встигли відійти. Від болісного зіткнення з металом вони часто падали, але Вектор навіть не вибачався і не зводив погляду. Коли він прибув до потрібної людини, то поклав руку на рушницю, що висіла в нього.

– Громадянине! Прошу вас виконувати мої вказівки й не робити різких рухів!

Чоловік повільно обернувся. Коли він побачив Вектора, в його погляді читалася тривога й страх.

– По-перше, підніміть руки!

Чоловік повільно піднімав тремтячі руки. Вектор поволі підійшов до нього і почав руками шукати різні підозрілі речі, які могли бути в нього. Відчувши твердість у кишені, він дістав з неї темно-блакитну батарейку.

– Аналіз: Протонова батарейка – це річ, яка потрібна для роботи електроніки. Цей працівник, за базою даних, не має права наближатися до електроніки! Це значить…
– Аналіз перервано!

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
!!!УВАГА!!!
!DIGI повідомляє!

Було зафіксоване: ПОРУШЕННЯ ПРОТОКОЛУ!
Негайно усім найблищим службам безпеки: 
Затримати порушника!

Причини: Не законе зберігання деталей техніки, які не відповідають його спеціальності!
Докази: Протонова батарея, запис з камер спостереження, дані кібер-агента VE–001A!
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Коли Вектор тримав батарейку, чоловік швидко зриває з нього зброю, що була на шиї, і вистрілює електричним імпульсом, який відключає Вектора. Той з гучним металевим звуком падає на землю.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
!!!ПЕРЕГРУЗКА!!!
РОЗПОЧИНАЮ ВІДНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ!

| ///////////////////           |
67%

Запуск системи!
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Вектор піднімається, і одразу з ним зв’язується DIGI:

– Порушник прямує до ліфта!

Вектор побіг у бік ліфта! Він біг між шатлами, у вузькому просторі. Багато людей стояли на його шляху, він навмисно їх відштовхував, щоб наздогнати злочинця. За його спиною було чути голоси незадоволених і розгніваних людей. Коли він покинув ряди шатлів, то почав шукати злочинця серед натовпу.

– Аналіз: Злочинець далеко за такий короткий час піти не міг. Він буде виділятися своєю поведінкою, а також у нього досі моя зброя.
– Аналіз тривав: 0.37 секунд.

Вектор продовжував шукати злочинця, аж потім знайшов його. Той прямував до ліфта зі зброєю в руках. Вектор кинувся слідом. Злочинець намагався увімкнути ліфт, але його вже заблокував DIGI. Коли Вектор добрався до нього, той в істериці знову цілиться у Вектора, але постріл не відбувається. Збоку на панелі зброї пише 34% – вона ще перезаряджається. Але злодій усе одно не мав наміру здаватися і б’є прикладом Вектора. Це не спрацювало: металевий корпус навіть не погнувся, лише видав металевий стукіт. Вектор вирвав зброю, а потім скрутив руку за спину. Це супроводжувалося хрустом кісток. Злодій від болю закричав, а Вектор притиснув його до металевої стіни.

– Ви порушили протокол порядку №185: крадіжка чужого майна! Ці деталі належать «Атласу». Ви будете затримані! – Оголосив Вектор.
– Не треба! Я просто хотів… – З трудом вимовив злодій.
– Ваші дії можуть завдати значних збитків «Атласу», який піклується про вас.
– «Піклується»?! Це скоріше знущання!

Прибула охорона з двох людей. Вектор перестав тиснути злодія до стіни і штовхнув його до охоронців. Вони надягли наручники й закрили рот маскою, через яку він не міг говорити. Лише чути було бурмотіння.

– Гарна робота, Векторе. Далі ми самі! Атлас тобою пишається. За Атлас!

Вони пішли, а Вектор підібрав рушницю й пішов далі на патруль. Раптом Вектор почув гучну розмову людей, і в ній було чути незадоволення.

– Знову медогляд?! Я нещодавно його проходив, — сказав незадоволений працівник.

Підійшов Вектор, оглядаючи працівника й санітара.

– Що трапилося? – Ми отримали від DIGI дані спостереження, що цей чоловік може бути інфікованим. Щоб перевірити, чи це правда, ми маємо провести медогляд. Це для безпеки оточуючих, — сказав санітар.
– Брехня! Ви хочете мене усунути. Мій брат так само пішов на медогляд і не повернувся. – Отже, інфікування підтвердилося, і його відвели в карантинну зону, де лікують.
– Громадянине, пройдіть медогляд. Цим ви допоможете зберегти здоров’я оточуючим, — сказав Вектор.
– Але тоді чому люди все-одно хворіють? Якщо всі мають бути здорові, щось тут не сходиться.

– Аналіз: Санітари активно разом із DIGI працюють, щоб хвороба не поширювалася. Атлас активно виявляє інфікованих, але від цього їх менше не стає. Це…!̶̝̭̋̏͂!҈̮̫̰͇͗̊̈́̃ͅ!̷̫̩̽͗̅П̴̜̝͉̫̖̀̅́̑О҉̮̮̳̓̀̏М̷̜̖̾̿̽̔̌И҈̖̩̩͆̏Л̴̘̫͆̅̇К҈̩͔̱̮̎̊̾А҉̝͙͔̿͌ͅ!̵͇̟̪͔̭̀̅͋!̸̲̭̙̔͗̅͂ͅ!̴̲̞̖̈́̾̒ͅ

–̵̖͖͚͈̒́͊–̸͕̫̲̓̀̅–҈̯͎̃̾–̵͈̙̙̯̎͂́–҈̬̯̗̙̈̄̍͛̎–̷̲̘̭̫̐̊̍–҈̮̩̾̄̒̚–̶͔̩̬͍̣͐̀͂͊̃–҈̱̖̥̬̆͂ͅ–̴͙̗̖̅̂̎–̴̙̱̯̝̜͋͗̈́̇̉–̵̱͉͐͐̈́͆–̴̟͓̲̏̓͌ͅ–̸͚̯͉̝͒͋–̷̘̦̯̙̍̊̓̃͂–̵̦̤͚̖͓̂̑̋–̴̲̦͖͎̀͐̀̓́–̵̭̳̓̂̀̚ͅ–̶̝̲͂̾–̷̬̦̝̯̰̊̈́͑–̴͉̲̊̓̒–҉͍̣̯̳̯̌̀́–̸̠͇̰͎̲̒̚–̴̱̜̳̠͕̽͒̎͐̍–̶̝͓͍̣̯̈́̎́̾̚–̷̪̫̝̈́–̵͈̭̫̘̈̃͗̊͛–̸͎͖̀̒̈́ͅ–̸̲̬͐͗͊–҈̭̥̟̳̯̂̑͒̑̏–̵̮̞̳͍̳̆͊̈́–̷̝̳̲͙̥̃̈–̵̖̲̆̈́͌̚–҉̙̫̮͔̾̏–̸͇͎̏̀͌ͅ–̵͉̮̟̉̀́̎–̶͍̣͑̀–̶͙͇̪̏͆͗͌–̵̦͚̲̫̠́͋̊–̷͈̯͓̭̥̉͐̓̂͑–҈̈́͆̌̔͐
!!! УВАГА !!!

.҉͔͔̲̥̜͊̓̽̂.̶̱͚̞͓̿̐͋̚.̴̱͙̮̭͙̇͂̃͗̀ПОРУШЕННЯ.̷̪̰̞̄́́.̸͖͖͛͛̒.̴̗͖̬̱̖̑̄̾̂КОНСТРУКЦІЇ.̵͇̘͕͆̐̏.̶͍̠̝͉̆̑.҉̰̲̒͌̎̿МИСЛЕННЯ!.҉͑̇̓͛.̷͓͚̩̲̊̃̔.҉͇̘͈̏̀̀̇̏

П̶̳̙́̀̓̒͐О̵̲̭͙̓̏̄ͅЧ̸̫̙̒̓͊И̷͔͇̦͉̝͛͑Н҈̩̖̥̰̏̈А̸̜̥̑̈̾Ю҈̟̝̾̋͑̚ Р̶͓̦͙̿̉̋Е̵̜͇̏͆͋̊К҈̦͍͍̒̐̌̒̉О̶̳̦͆͂̒͌̾Н̷̩̪̀̇̐̽̍С̵̤̮̳͋̃̉Т҈̤̾͊̄ͅР̴̪̳̰̟̱̿́̿̂̏У̸͈̖͋̄К҉̲̤̙̯͈̆́̑̀Ц̷͕͕̘̂̉І̴͉͖̜̌̿̑͗̽Ю̸̘͚͓̠̙̌̐̇͂́!̴̭̤̉̀

–̶̣̰̗̟̆̅͛͑̒–̴̥̮̲̲̝͑͐–̸͕̣͕̀͒–̵̞̱̦̖̽̀͗–̷̲͍̟̭́̒̆–̴̦̭̮͑͒̒̐ͅ–̸̜̱̲̥̀̐̎̾̈–҈̖̤͈͙̉̃̄–̵̯͖͓͈͋̐̏̊͗–̶̥͚͇̊̀–҈̪̲͇̣̭͐̽́̋͆–̸̗͎͎͉͑͆͗̋̉–̴̦̞͗̀̈́–̶͕̟͉̤̖͌̚–҈̣͖̃͗–҈̝̤̤̰̐̓̀–̶͕̩͖͐͆͂̐–̶͖̙̃̑̈́̄–҈̘̙̿͛–҈̫͔͓̪̱̽̄̈̒–̵̘͔̳͓̉̂̒̄–̷̟̫̌̀̇̈–҈̲͚̱̪̀͋̋̚–̵͉̩̲̳̘͂̂–҈̬̲͙̗̥̅̎͋̀͐–҉͈͎̦̏͋̓̀–҈̤̘̰͙̤̏͗̓̓̈–҉̯̬͕̰͗̇̏̑̀–̶͓̠̦͊̅͆̋̽–̵̱͕̟̿̽̚–̵̲͓̬̟̊̀̌͌–̷̙͍͚̙͚͊͌–̷̟̩̗͔̦̅̋̓–̷̬̝̜͕̳̅́–҉̫͕̩̜͌̐̍̒–̵̤̘̝̉̓–̴̗͇͕̯͑̍–̶̝̞̳̀͒̃̾ͅ–̸̱͕̞̘̠̓̓͗–̵̮̮͒̎̚–̸͚͍́̃͆̒

Вектор починає чути усюди білий шум, а бачить усе неначе на VHS-камері. Він відходить від людей, тримається за голову й інколи б’є її, щоб збої зникли, але нічого не допомагає. Він запускає перезавантаження системи. Вектор падає на землю, але через кілька секунд прокидається. Усе ніби прийшло в норму.

– Що це було? Як це сталося? Запущу я діагностику, може щось дізнаюсь. – Вголос промовив Вектор.

Вектор розпочинає діагностику системи.

—————————————————————————
Модель агента: VE–001A
Стан корпусу: без пошкоджень!
Стан модулів руху: без пошкоджень!
Стан ядра: без пошкоджень!
Стан внутрішніх генераторів: без пошкоджень!
Стан модуля системи: без пошкоджень!
Стан зорового модуля: без пошкоджень!
Стан модуля особистості: без пошкоджень!
Стан другорядних компонентів: без пошкоджень!

Загальний стан: НОРМА
—————————————————————————

І тут DIGI звертається до Вектора:

– Кібер-агент VE–001A, твоя робота на сьогодні закінчена!

Вектор просто кивнув головою до стелі й поволі пішов до виходу, розглядаючи себе на наявність зовнішніх пошкоджень. Він помітив, як зібрався натовп навколо великого монітора, на якому йшли новини.

– Аналіз: У новинах Олівер — голова Атласу! А біля нього злочинець, якого, ймовірно, судили.
– Аналіз тривав: … ПОМИЛКА!

– Що?! «Помилка»?! – Знову сказав він вголос.

Вектор вирішив подивитися, про що новини.

– Дорогі жителі «Атласу»! Ми зловили ще одного злочинця, який намагався присвоїти чуже майно, що неприпустимо! У нас панують істина та справедливість, а він порушив їх. За це він буде покараний!

Вектор відволікається на дзвінок Віктора. Він приймає дзвінок.

– Привіт, Векторе! Як справи?
– У мене нещодавно був серйозний збій.
– Ага… Скажи, а як він себе проявляв?
– Постійний білий шум, погана видимість, а також притуплене мислення. Моє тіло рухалося з затримкою.
– А можеш сказати, коли це сталося?
– Коли працівник і санітар розмовляли, і я почав аналізувати сказане, тоді й виник збій.
– А твоя система дала повідомлення про збій?
– Так, але я не зміг його прочитати.
– Ясно… Можеш прийти до мене. Я хочу особисто все оглянути.
– Вже йду!

Вектор покинув ангар і повернувся до одноманітних, пустих коридорів, що виглядали, як дорога в пекло. Будь-яку людину ця одноманітність звела б з розуму, але Вектор може слухати вічно звук кроків у цих коридорах, які лунають ехом. Крок за кроком наш агент дістався до майстерні Віктора. На вході стояли два кібер-агенти зі зброєю.

– Перепрошуємо, але майстер Віктор зайнятий! – Один підійшов до Вектора, зупиняючи його рукою.

З динаміка чується голос Віктора:

– Усе гаразд! Нехай заходить. Можете спокійно пропускати!

Кібер-агенти стали по краях дверей, де були сканери. Вони одночасно поклали на них руки, їх просканувало, і двері відчинилися. З майстерні хлинуло світло-жовте світло. Це місце виявилося заводом з виробництва кібер-агентів. Гули машини, конвеєри, зварювальні апарати. Незавершені кібер-агенти висіли, ніби м’ясо на бойні. Зверху була кабіна керування, де сидів Віктор. Вектор піднявся сходами до неї.

– Векторе, ти прийшов! – Віктор одразу обіймає Вектора.
– Звісно, він прийшов, свого творця він завжди слухає! — каже ШІ.
– StarLight! Ти вже свою роботу виконав? – Віктор припинив обіймати Вектора.
– Так, і мені теж хотілося поговорити з Вектором.
– Майстер Віктор, ви поглянете, що зі мною щось не так?
– З тобою не може бути «щось не так», ти надто досконалий, але я погляну!
– Коли я слухав про проблему, я висунув теорію, що, ймовірно, проблема в коді. – добавив StarLight

Віктор приносить крісло біля свого комп’ютера.

– Сідай, Векторе! А зараз я огляну тебе.

Вектор сідає. Віктор підключає кабель від свого комп’ютера до його голови. А також відкриває на спині панель із п’ятьма кнопками. Віктор вводить комбінацію, і очі Вектора гаснуть — він відключається.

– Так, а зараз поглянемо, чим ти «захворів». – Віктор працює за комп’ютером і заходить у панель керування свідомості.

—————————————————————————
Завантаження…
Введіть пароль адміністратора:
Пароль:VE–001A
Доступ дозволено!
—————————————————————————

Перед Віктором відкривається великий код, але, переглядаючи рядки, він дещо помітив, те, що його здивувало.

– StarLight, ти бачиш? Це перевершило всі наші очікування! Його код не лише зберігся після збою, але й намагався переписати себе, щоб уникнути подібних збоїв у майбутньому!
– Це так! За моїми останніми даними, код його не так виглядав.
– Суть у тому, якщо так продовжиться, він без проблем обійде і порушить протокол.
– Але що буде, якщо Олівер про це дізнається?
– Вектора ліквідують… – У погляді та голосі Віктора читалося хвилювання за Вектора.

Віктор вмикає Вектора. Це супроводжувалося повільним увімкненням очей.

– Майстер Віктор, що ви можете сказати?
– Поки що рано робити висновки, бо серйозних змін я ще не помітив. Але якщо щось подібне повториться, одразу повідомляй мені!
– Це ніяк не позначиться на мені в експедиціях?
– Переживати тобі не варто, але будь акуратніший.

І раптом лунає оголошення від DIGI.

– VE–001A! Вирушай у зону підготовки до експедицій! – Я мушу йти. Ще маю відпрацювати провину перед Алексом.

Коли Вектор уже розвернувся і почав іти, його зупинив Віктор і сказав:

– Будь обережний. Холодна Земля нікого не щадить!

Вектор кивнув головою і пішов, лишивши Віктора. А той дивився йому вслід:

– Прошу, повертайся живим… – прошепотів собі Віктор.