Розділи
-
Розділ восьмий ♫ — Сучий ти сину, клянусь, вбʼю тебе! Ти в мене кишками харкатимеш, перш ніж здохнеш! — ці слова врізались у повітря ще до того, як Герміона встигла ступити через поріг. Герміона зробила крок — і майже одразу завмерла. Катівня зустріла її в’язким запахом…-
120,4 K • Ongoing
-
-
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ♫ ← ( музичне посилання до сцени) 24 грудня 2004 року Прифронтовий табір Руху Опору, околиці Нормандії — Цілителько Ґрейнджер! Де вас носить, чорт забирай?! — голос старшого цілителя прогримів крізь метушню польового лазарету. — Я тут! — озвалася…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
Розділ сьомий — Знаєте, у нас тут багато цілительок було, — мовив Мерфій, нахабно посміхаючись, — але таких, як ви, я ще не бачив. Мерфій, головний палач і вірний слуга Стерджиса Подмора, ковзнув по ній оцінювальним поглядом — від акуратної зачіски до ременя…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
Розділ шостий Усередині цілительського намету панувала звична післяобідня метушня: тихий дзвін скляних пляшечок, запах зілля, потріскування лампи. Герміона сиділа поруч з іншими цілительками, розкладаючи бинти й заповнюючи звіти про поранених. Її думки блукали десь…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
ПРОЛОГ 24 грудня 2004 року Околиці Нормандії, Північна Франція Світало. Сіре поле простягалося до горизонту — розоране вибухами, мертве й тихе. Повітря стояло важке, вогке — тхнуло димом, кров’ю і гаром. Вітер гойдав роздерті мантії, покручені мітли та уламки від вибухових…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
-
ЧАСТИНА І ЦІЛИТЕЛЬКА Коли блукала серед пітьми й зла, Ти стрівсь, хоч я шукала тільки Бога. Тебе знайшовши, встала я з колін Й назад дивлюсь, в життя, в якім невільна Була — що в нім лишила й що взамін Взяла — й чи ноша ця мені посильна. – Елізабет Баррет…
-
120,4 K • Ongoing
-
-
– На сьогодні це все. Ми можемо зустрітися завтра для чогось иншого, але наразі ви всі вільні, – сказав Метатрон. Михаїл, Уриїл і Саракаїл не гаячи часу пішли. Карта Лондона все ще лежала перед ними, а навколо палали пожежі й клубочився дим. Азирафаїл майже не чув слів Метатрона,…-
19,9 K • Ongoing
-
-
Знову це місце. Ця темрява, що окутує собою, тьмарячи розум і змушує розчинитися в своїх глибинах. Та не сьогодні. В цей раз вона була не жадібною чорною водою, а порожнім, нескінченним небом. Не зорь, не місяця — лише холодний вітер, що несе в своїх обіймах кудись…-
29,9 K • Ongoing
-
-
Розділ пʼятий Герміона стояла посеред поля. Навколо — розлогі квіти, що тягнулися до сонця. Повітря було напоєне лавандою, пахло спокоєм і літом. Вона вдихнула на повні груди — солодко, безтурботно. Серце билося рівно, тихо. — Герміоно! — долинув дівочий…
-
120,4 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 11 12 13 … 90 Next
