Розділи
-
звичайні п'ятиповерхівки, звичайна зима, звичайний сніг після якого пробиває до мурах по шкірі коли його кидають тобі прямо за шию, чи запихають до грудей чи- -ЛЕОРІО ТВОЮ НА ЛІВО Я КАЗАВ НЕ КИДАТИ МЕНІ У ОБЛИЧЧЯ СНІЖКАМИ!! -ТА ГОДІ ТОБІ КУРАПІКО, НЕ БУДЬ ТАКИМ НУДНИМ - хитро оре…-
223 • Ongoing
-
-
Я відкрила свої тяжкі віки, але побачила лише темряву. Де я? Чому я тут? Блін, голова так болить, наче мене каменем прибило... Єдине що я пам'ятаю, то це те що я була на кухні і до мене зайшов батько. А що було далі?.. Що ж я забула?... Я хотіла піднятись, але завмерла коли відчула…
-
3,3 K • Ongoing
-
-
Вероніку переслідують кошмари. У них вона зустрічає чоловіка, що нерухомо стоїть у темному тихому лісі після дощу. Вона бачить його там кожен раз та не може впізнати. Її переслідує минуле, яке вона відчайдушно хоче забути. Хто він такий та що за загадку тримає у собі? У цьому їй…
-
2,3 K • Ongoing
-
-
Вони шукали зустрічі опісля, от тільки тепер головною метою не була випадкова розмова або контакт. У них була ще одна спільна особливість — спостережливість. Хісока схильний був до методу збору інформації, і тільки потім варто діяти. В той час, як Іллумі не любив одразу…
-
3,7 K • Ongoing
-
-
Врешті–решт, не можна все це списувати на так звану «долю» чи «випадковість обставин». Здається, що рано чи пізно обидва прийшли б до одного й того ж. Іноді складається так: людині підходить інша людина. У їх випадку підходили не просто особистість до особистості, а щось набагато…
-
3,7 K • Ongoing
-
-
кожного разу, коли вони зустрічались, коли сварилися і сперечалися. все перекочувалося і не закінчувалось і кожного разу повітря засвічувалось. з очей виганяючи найменший сувнів, історія їхніх дивних стосунків, не мала продовження і жодного змісту, але варта того, щоби її…
-
640 • Ongoing
-
-
Дощ посилився, і ми почали бігти. Сміх голосно лунав по шибках старого містечка. Ці емоції, ця ейфорія поруч із коханою людиною. Моя блузка повністю промокла, парасолька вже не рятувала. Ми бігли як тільки могли, але чомусь це було страшенно весело! Його усмішка була найважливішою…
-
6,2 K • Ongoing
-
-
Японія. 2001 рік. Весна була в самому розпалі. Погода була сонячна, а сакура мило цвіла біля дороги, люди кудись бігли. Я поспішала на перший урок. Мені було шістнадцять і я була наївною школяркою, яка тішилася своїми мріями. Я зупинилася біля магазинчику з напоями, щоб купити собі…
-
6,2 K • Ongoing
-
-
Куроро: – Не любить пляж так сильно як інші павуки й не знімає з себе одежу, як би не було там спекотно. – Найбільше любить дивитися на океан вдалині від готельного бассейну. – Ненавидіть запах солі й риби в океане, але любить вітерець. – Йому набридає наскільки ж багато там…
-
397 • Ongoing
-
-
Ранок Годинник показував 9:01. Як добре, що сьогодні вихідний. Я лежала на дивані. Поруч нікого не було. Я трохи стривожилась. З кухні долинав якийсь шорох. Я одягла капці, що лежали біля дивану і попрямувала на солодкий запах, що долинав до мене звідти. На кухні було трохи…
-
6,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 409 410 411 … 1 340 Next
