Розділи
-
Живуть собі люде у хатинці, що недалече від моря. З ними-кіт непросте ім'я у нього, Та не любить він його, приносить воно тільки горе Тому кличуть всі - Коте. Бачте ото блакитний довгошерстий гуляка на веранді розлігся? Під липневим сонцем ледь не спікся. -Коте, ходь…-
430 • Ongoing
-
-
Це здавалося б звичайний ранок для Гаррі. Хлопчик прокинувся від настирливого грюкоту в дверцята комори і верескливого голосу тітки Петунії. -Прокидайся ,ледацюго і йди готуй сніданок ! - "знов за своє, скільки ж можна,якщо я всіляк допомагаю в більшості хатніх справ,то хоч…
-
Атлас. Цей крейсер вічно кружляє навколо Землі. Його огортає тиша космосу, а людство ховається тут від катастрофи. Та чи прийде порятунок? Чи з’явиться він звідти, звідки ніхто не чекав? Бог? Ні. Бог покинув людство, коли воно найбільше потребувало його. Чи зможуть люди…-
9,2 K • Ongoing
-
-
Гул кроків повторюється вічно, так само, як Уроборос поїдає себе. Вектор наповнював тишу коридорів своїми кроками, поки DIGI пояснював йому мету завдання. – VE–001A, твоє завдання – це патрулювання зони обслуговування шатлів. Під час патрулювання ти маєш доступ до камер ангару.…
-
9,2 K • Ongoing
-
-
Кожен крок Вектора наближав його до експедиції. Постійно виникав ефект дежавю: ті самі коридори, ті самі двері. Це повторювалося знову й знову, але він щоразу повертався туди, звідки прийшов. Вектор приклав руку до сканера – двері відчинилися. Коли він зайшов, його одразу…
-
9,2 K • Ongoing
-
-
Вектор повертається до шатлу, бо розуміє, що йти далі нема куди. Він починає роздумувати, що його чекає. Роздуми Вектора: Стільки всього сталося, але провал є провал. Алекс попереджав мене, що я не маю права провалити другу експедицію, і ось – не вдалося... Тепер мене чекають…
-
9,2 K • Ongoing
-
-
Сніг... Більше нічого? Вектора вже повністю поглинув сніг. Чи буде шанс на порятунок? Не знаю. Холодна земля навіть мертвих спокійно не може відпустити. З-під товстого шару снігу піднялася металева рука. Це був Вектор. Він швидко підвівся на ноги, обтрушуючись. Робот почав…
-
9,2 K • Ongoing
-
-
Тепле, тьмяне світло таверни відбивалося в блідо-блакитних очах Барбосси яскравими відблисками. Сидячи за столом в кутку і неквапно посьорбуючи ель з дерев'яного кухля, він особливо не зважав на те, що відбувалося довкола, адже навкруги буяв хаос: гупали кухлі, реготали моряки,…-
1,4 K • Completed
-
-
Ці Жун завжди був складним. З ним не було просто ніколи і не могло бути. Інакше з ним би не було так цікаво, інакше він би не манив до себе настільки сильно, наскільки відштовхував. Тайхуа не міг пояснити ані собі, ані вчителю чи будь-кому іншому, що знайшов у ньому. Але якщо він…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Бували дні, коли над палацом немов збиралися чорні хмари, а задушливий дим заполоняв увесь простір. Справа була не в погодних умовах — це було те, що витало в повітрі, відчувалося шкірою та внутрішнім інстинктом. Слуги розбігалися, спльовуючи собі під ноги, хтось звільнявся,…
-
2,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 334 1 335 1 336 … 1 349 Next
