by Улюблена Наложниця —Містечко при Південній Фортеці спало з обережністю гарнізону, де навіть сновидіння чують кроки варти. Низькі дахи, вкриті старою черепицею, нависали над вікнами, не пропускаючи зайвих поглядів. У повітрі стояв запах диму, мокрої землі та чаю, що заварювали на вечерю у кожному…
by Улюблена Наложниця —Південний Замок був мовчазний, суворий і трохи занедбаний. Фортеця в першу чергу слугувала військовим об'єктом. Вельможі сюди навідувалися рідко, і ще рідше — спадкоємці престолу. Командир гарнізону — статечний чоловік з сивиною на скронях і обвітреним вольовим обличчям —…
by Улюблена Наложниця —Палац жив життям велетенського мурашника: слуги бігали, військові тренувалися, бюрократи працювали над новими законопроектами. Дзіньши стояв у внутрішньому дворику, стискаючи в руці шматок паперу. — Це що, жарт?! — гаркнув принц геть невластивим йому тоном. Євнух, який…
by Улюблена Наложниця —В обідню пору приймальня імператора була порожньою. Такі рідкісні у грудні сонячні промені проникали крізь високі вікна і вимальовували прямокутники на полірованій підлозі. Імператор сидів за столом, схилившись над розкиданими сувоями, ігноруючи горня з охололим чаєм і…
by Улюблена Наложниця —Вони вирушили на світанку — ще до того, як сонце зійшло з-за гірських хребтів, розмальовуючи край неба золотом. Пан Дзіньши, пан Ґаошунь, Басень, кілька охоронців, Ломень, і звісно ж вона сама. Минулого вечора, почувши її розповідь про існування протиотрути, пан Дзіньши і пан…
by Улюблена Наложниця —Ніч була безвітряна, але холодна, підсвічена лиш мертвим сяйвом далеких зірок. Дзіньши сидів у своїх покоях, не торкаючись їжі, не дивлячись у листи. Тіні лампи тремтіли на стінах, немов відчували його нерішучість. У кулаці він стискав клаптик паперу — інструкції, які Маомао…
by Улюблена Наложниця —Сніг за вікном падав тихо, мов зберігав мовчання між двома, хто більше не наважувався говорити. Тьмяне світло ліхтаря повільно коливалося, кидаючи тіні на стіни. У кабінеті Дзіньши було холодно, хоча вугілля й жевріло у жарівні. Тепло не могло заповнити чорну діру в його серці.…
by Улюблена Наложниця —Сад був перетворений на царство зими — гілки вкривав сніг, а тонкі червоні стрічки, розвішані між соснами, майоріли, немов струмені вогню. Садівники створили справжню казку: розчистили доріжки, встановили яскраві ліхтарі у формі лотосів, запалили жарівні, від яких у повітрі…
by Олена —Цей день мав бути їхнім. Мама акуратно поправляла комбінезон, лямки якого вперто сповзали з плечей — він був трохи завеликим. Від неї ледь чутно пахло апельсинами, ніжно та невловимо, але цей аромат супроводжував її з самого ранку. - Джеймсе, сьогодні жодних справ. Я обіцяю, -…
by Олена —Джеймс прийшов до тями на мокрій землі серед незнайомих декорацій. Куртка виявилася важкою, кожен вдих давався з болем, тіло безперервно тремтіло, а у роті - неприємний присмак піску. Озирнувшись, він побачив навколо лише дерева, грязюку і густий туман. Ні батьків, ні лавки, ні…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.