Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Розділ

– Доброго ранку, Оксана. Мені цікаво, ти взагалі колись запізнишся на роботу, чи ні? — Дівчина почала готуватися до робочого дня. – Доброго, не дочекаєшся, люба. — Блондинка посміхнулася, після чого пішла перевертати табличку на дверях “Відчинено”. Місце роботи Оксани було досить затишним і атмосферним. В закладі стояли полки з книжками для відвідувачів на яких […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Останні ромашки

Ромашки на її підвіконні були символом життя і свободи, хоч іноді вона і починала чхати від їх пилку, дівчина і не думала їх прибирати. Сонце пробивалось через тюль і ніжно освічувало кімнату, підсвічувало кожен закуток і не давало тіні ні шансу. Вона повільно відкрила очі, ліниво і без бажання підійматись, сон тримав її в своїх […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 4

Саюрі не виправдав очікувань. Не став тікати і не намагався більше накласти на себе руки. Окрім того, він виконував свої обов’язки. Звичайно, йому було далеко до акуратності і пунктуальності Аделінди, але тішило вже те, що він не відлинює від роботи. Тільки робив він усе дуже тихо, намагався якнайшвидше усамітнитися і лише іноді виповзав зі своєї […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Сповідь

10.11.2035.   – Під’єднано, починаємо, – осідає на вуха глухий чоловічий голос. Посеред кімнати з блакитними стінами — худа жінка з тьмяними, як осінній день, очима та зібраним в пучок каштановим волоссям. Вона озирається довкола зацікавлено і дещо налякано: приміщення скидається на професійну лабораторію. Її зап’ястя оплетені напівпрозорими дротами. На столі стоїть громіздка чорна коробка […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епілог

Епілог. Тріск кришталю дав про себе знати, коли потрапив у цю дірку та й розтрощився на тисячі малих друзків. А тоді почулися спішні кроки, блискуча, золота пилюка розлетілась при них, осіюючи і чужорідну землю з людськими плодами. Тоді воно почало несвідомо рухатись, чути ніжний, лагідний смішок когось, напевне того, хто пробіг. Але не все так […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 1

— Будинок розпусти в самісінькому серці Мондстадту, під носом у Великого Магістру… — співрозмовник похитав головою. Ідея йому явно була до вподоби, але він не поспішав погоджуватися. — Щоб викинути подібне, потрібно бути або безумцем, або генієм.  Ділюк стримано посміхнувся й заперечив:  — Всього лише любити Мондстандт і хотіти, щоб його жителі мали право на […]FavoriteLoadingДодати до улюблених