– Доброго ранку, Оксана. Мені цікаво, ти взагалі колись запізнишся на роботу, чи ні? — Дівчина почала готуватися до робочого дня.
– Доброго, не дочекаєшся, люба. — Блондинка посміхнулася, після чого пішла перевертати табличку на дверях “Відчинено”. Місце роботи Оксани було досить затишним і атмосферним. В закладі стояли полки з книжками для відвідувачів на яких стояли рослини, за їх рахунок кав’ярня мала більш свіжий вигляд. Була барна стійка з сучасними каво-апаратами. Також біля стіни стояв довгий стіл з високими стільцями. Ремонт закладу був новий, у чорно-білих кольорах. Кав’ярня була невелика, але все одно стала улюбленим місцем для перерви багатьом людям.
Понеділок, початок нового тижня, перший і самий важкий робочий день після законних вихідних. Через десять хвилин після відкриття, зібралася достатньо велика черга за ранковою, запашною кавою. Були звичайні гості. Хтось розмовляв ввічливо, хтось погано, все як завжди, але все ж таки одна дівчина Оксані запам’яталася.
– Капучіно з молоком, будь ласка.
Додати до улюблених