Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Розділ

Слово те звучить наче якесь закляття, тому що тіло тепер рухається за моєю волею і тому біжу. Не озираюся і біжу так швидко, що ноги плутаються, не звертаю увагу на біль в грудях, на тремтіння в ногах, які неприємно пульсують, і на клубок який до горла підступає не зважаю теж. Все до купи створювало найжахливіший […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ

Я і сам не знав навіщо питав і що хотів почути. Було це бажання підтримати нашу розмову, чи просто мій нестримний інтерес до життя людини, про яку більше пʼятнадцяти років сумісного життя зовсім нічого не знав.  – Коханцями? – майже з огидою повторює це слово. А я не знаю куди себе подіти від сорому, тому […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ

– Лука? Лука! Прокидайся. – шепіт майже в саме вухо. Чи він змусив мене прокинутися, чи ні, але розплющую очі і бачу не звичну стелю, а небо. Небо! Хмари, блакить. Я на вулиці!  – Що за… – вихопилось від розгубленості. Встаю, оглядаюся, і на цій просторій поляні поруч лише мама, яка вигляд має надто дивний. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 1

Всім привіт) Перед прочитанням цього фанфіку раджу Вам ознайомитися із попередніми двома роботами “Ласкаво просимо в кінець” та “After the end” для кращого розуміння тексту. Як одного разу сказала Барбара Корморан, мисливцями стають не від легкого життя, однак бувають і винятки. Він народився в сім’ї мисливців. В дитинстві найбільшим його щастям було бачити гордість в […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Бонусна частина

Сиджу на ганку з IQOS між пальцями. На моєму одязі плями крові. Не моєї. Бачу як під’їжджають машини. – Де інші? – до мене підбігає Пакс. За ним слідують мої брати, наступними – решта мисливців. – Всі всередині, – відповідаю. – Хтось вижив? Вінчестер, де моя дружина? POV автор – Ти тільки тримайся, гаразд? – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ

– Лука? – голос позаду. Повертаюся, але не можу роздивитися обличчя. За цією людиною бачу дерева, деякі з них горять і дим такий густий, що від одного подиху стає погано.  – Чи згоден ти покинути все, що маєш і йти за мною? – здається, кажу я, та що за слова й куди кличу це туманне […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ

     – Всі гріхи свої і помилки, злочини та злодіяння, всі гріхи свої і помилки, злочини та злодіяння! Ти відплатиш за все, втратиш усе, ти ніде не знайдеш собі місця!    Двадцять років потому. Село Незин.          – Ти знову посварився з матірʼю?            – Це вона зі мною посварилася. – На мою відповідь посміхається. Розвішує […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Жовтнева гроза

Промені західного Сонця багрянили стовбури дерев мішаного лісу криваво-червоним світінням, землею розкинулись видовжені й деформовані тіні-привиди, що чітко прочерчували чорні силуети. З півночі насувалася громада купчастих хмар. Опале листя потріскувало в душному повітрі не по-осінньому жаркого дня. Легкими кроками, ледь торкаючись землі, лісом линула тендітна постать. Довгі руді пасма тріпотіли за напрямком руху, проте їхній […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Стежиною під верховіттям

Дракони вимерли за часів сивої давнини. Останні згадки про чаклунів – справжніх, а не ярмаркових дурисвітів – загубились на пошарпаних сторінках древніх літописів та в оповідках, добре притрушених розмаїттям домислів кожного з тих, чиїми вустами проходили. А проходили добряче й невпинно, люди ж бо завжди мали жагу до подібного. Важкопрохідними хащами крокували двоє. Худорлявий стариган, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Гризуться, як собаки

Розплющити очі було тією ще тортурою. Голова гуділа, наче хтось натяг на неї каструлю і вдарив. Встати було чимось неможливим. Поки Станіслав борсався у пелюшках, його очі шукали щось знайоме довкола. Недопалок свічки стояв біля ліжка, освітлення було тьмяним. Хлопець не міг побачити приміщення повністю. Відчуття небезпеки та власної безпомічності не покидало його. Йому ввижалися […]FavoriteLoadingДодати до улюблених